Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.

Лесько А.О., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «Філдес Україна» про розірвання контракту, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2001 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2011 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 08 липня 2006 року між ним та відповідачем укладено контракт № 0503593 на отримання послуги адміністрування системи, що умовно називається САR CREDIT, з метою придбання автомобіля у групі.

На виконання умов вказаного контракту ним сплачено вступний внесок у сумі 1 682 грн. 64 коп., асигнаційний внесок 2 476 грн. 80 коп. та поточні внески, а всього 63 032 грн. 97 коп. Своїм листом від 01 вересня 2008 року дочірнє підприємство «Філдес Україна» повідомило про те, що він став переможцем по бальній системі і відповідного ст. 11 Контракту дочірнє підприємство повинно був на протязі 90 робочих днів передати товар у його розпорядження. У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за контрактом, позивач просив розірвати вказаний контракт, стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди - 63 032 грн. 97 коп. та 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач належним чином взятих на себе зобов'язань, передбачених контрактом та додатковою угодою, не виконував: не сплачував протягом трьох місяців щомісячних внесків, тому і підстав для задоволення позову немає.

З такими висновками судів повністю погодитися не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 08 липня 2006 року між сторонами укладено контракт № 0503593 про надання послуг, за яким позивач оплачує послуги "Філдес Україна" з адміністрування системи з метою придбання автомобіля у групі. 30 серпня 2008 року позивач переміг в асигнаційному акті по бальній системі та за ним було визнано право на автомобіль.

Для забезпечення передачі автомобіля позивачу, відповідачем направлено листа від 01 вересня 2008 року (вих. № 1254/09), яким повідомлено позивача про те, які дії він повинен вчинити для отримання автомобіля, зокрема: сплатити асигнаційний збір у розмірі проценту від вартості автомобіля, діючого у день сплати; підписати додаткову угоду до даного договору; укласти договори поруки з 2-ма співпоручителями; укласти договір застави транспортного засобу не пізніше двох робочих днів з дня отримання технічного паспорта; оплатити всі платежі, у тому числі оплатити реєстрацію автомобіля, страхування та надання, у зв'язку з цим документів, які гарантують оплату внесків; викупити страховий поліс та у разі, якщо між днем оплати останнього внеску та днем визнання продукту виникли зміни у ціні, клієнт зобов'язаний виплатити різницю. Член системи повинен виконати покладені на нього зобов'язання протягом тридцяті днів з дня асигнації (а. с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи вимоги листа позивачем були виконані, крім однієї (сплати доплати у зв'язку з підвищенням вартості автомобіля).

Суди, відмовляючи у задоволені позову, посилались на те, що позивачем у порушення вимог п. 2.1 Додаткової угоди до контракту не було сплачено доплату до базової вартості автомобіля, у зв'язку з чим ДП "Філдес Україна" не передало позивачу автомобіль.

У п. 3.1 додаткової угоди зазначено, що у разі зміни вартості транспортного засобу по відношенню до базової та вартості додаткового обладнання клієнт системи здійснює доплату по окремо виставленим рахункам, які є невід'ємною частиною даної угоди.

Проте ні у контракті, ні у додатковій угоді не передбачено хто та яким чином повинен повідомляти про зміну базової вартості автомобіля, лише зазначено, що зручним для сторін способом.

Відповідачем в односторонньому порядку 01 вересня 2010 року розірвано контракт з позивачем за невиконання взятих на себе зобов'язань, а саме за несплату протягом трьох місяців щомісячних внесків, що відповідає вимогам п. "Б" ст. 17 контракту.

Сторона, яка відмовляється від зобов'язання, повинна сповістити про це другу сторону. Порядок здійснення односторонньої відмови у тих чи інших зобов'язаннях може визначатися ЦК (435-15) і іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки контрактом та додатковою угодою не передбачено порядок повідомлення сторони про зміну умов контракту, то у даному випадку мають застосовуватися інші акти цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте відповідач не надав суду ніяких доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача про заборгованість за несплату внесків.

Оскільки у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України судами не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2001 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.