Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Гулька Б.І., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 1998 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року,

У жовтні 1998 року ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненим у подальшому указаним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Одеси від 25 вересня 1979 року за його матір'ю ОСОБА_7 було визнано право власності на 7/10 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла Спадкоємцями спірного майна є сторони по справі. Протягом шести місяців він фактично прийняв спадщину, оскільки проживає та зареєстрований у спадковому будинку, сплачує комунальні і страхові платежі та податки.

З урахуванням викладеного просив суд на підставі ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР встановити факт прийняття ним спадщини на 7/10 частин будинку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті його матері ОСОБА_8; визнати за ним право власності на 7/10 частин будинку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8

Рішенням Ленінського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 1998 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини 7/10 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/10 частин будинку по АДРЕСА_1 у порядку спадкування.

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи убачається, що 7/10 частин спірного будинку належало спадкодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду від 25 вересня 1979 року. Указана частка будинку зареєстрована за спадкодавцем на праві власності в БТІ (а.с. 14).

Суд обґрунтовано визнав за спадкоємцем право власності на належну спадкодавцю частку у порядку спадкування за законом, що відповідає вимогам ст. 549 ЦК УРСР.

Доводи касаційної скарги про наявність самочинної забудови не впливають на висновки суду, оскільки на указані самовільні забудови право власності не визнавалось.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Одеської міської ради відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 1998 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.