Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної казначейської служби України (Державного казначейства України) в Харківській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Державної казначейської служби України (Державного казначейства України), Міністерства внутрішніх справ України, Куп'янського міськрайонного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, прокуратури Дзержинського району м. Харкова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 та касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2011 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 6 лютого 2012 року, -

У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду у розмірі 2500 грн. та 3 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Позов мотивований тим, що у 2004 році була порушена кримінальна справа за фактом шахрайських дій, направлених на незаконне заволодіння обманним шляхом магазином, що належить ОСОБА_9, за ч.3 ст. 190 КК України. Позивач був допитаний в якості свідка у даній справі. У 2005 році вказана кримінальна справа була перекваліфікована на ч.3 ст. 358 КК України - підробка документів, їх збут та використання. 8 серпня 2005 року позивача притягнуто у якості обвинуваченого по кримінальній справі, порушеній за ч.1 ст. 358 КК України. 29 листопада 2007 року кримінальну справу у відношенні позивача закрито за п.2 ст. 6, ст. 213 КК України. У зв'язку з порушенням кримінальної справи 26 квітня 2006 року винесено постанову про накладення арешту на майно позивача, яке знаходилося під арештом 2,5 роки. В ході слідства проводився обшук в квартирі його дружини з вибиттям дверей та описом її майна. На протязі розслідування кримінальної справи органами слідства грубо порушено норми законодавства та права позивача, чим заподіяно останньому матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2011 року вищевказаний позов задоволений частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_5 145 374,42 грн. (145 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та 374,42 грн. витрат за проведення судово-психологічної експертизи). У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 6 лютого 2012 року апеляційні скарги прокуратури Дзержинського району м. Харкова, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Державної казначейської служби України (Державного казначейства України) задоволені частково. Апеляційна скарга представника ОСОБА_5 відхилена. Рішення місцевого суду змінено, шляхом зменшення розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди до 26595 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Представник ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 3 000 000 грн. моральної шкоди.

Відповідач Державна казначейська служба України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу представника ОСОБА_5 слід задовольнити частково, апеляцію Державної казначейської служби України відхилити, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 незаконно перебував під слідством з 8 серпня 2005 року по 29 листопада 2007 року. У відношенні нього обирався запобіжний захід - підписка про невиїзд. В квартирі, де він проживав разом з сім'єю проводився обшук. Не дивлячись на те, що санкція ч.1 ст. 358 КК України не передбачає конфіскацію майна, його майно знаходилося під арештом з 26 квітня 2006 року по 29 листопада 2007 року.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов виходив з того, що факт безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності підтверджується матеріалами справи та свідчить про завдання останньому моральної шкоди. Посилаючись на висновки судово-психологічної експертизи №733 від 24 березня 2011 року місцевий суд частково погодився з останніми та визначив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 145 000 грн.

Згідно висновків суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто для будь-якої особи незалежно від будь-яких обставин таке відшкодування повинно бути сплачено. З огляду на високий статус особистих психоемоційних даних особи ОСОБА_5, тривалість його притягнення до кримінальної відповідальності суд визначив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на його користь у розмірі 145 000 грн. та стягнув її за рахунок держави - з Державного казначейства України. Судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи, оплачені позивачем, стягнуті на його користь, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог у розмірі 374,42 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Державного казначейства України на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконними діями органами дізнання та досудового слідства.

Разом з тим, не погодився з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, у зв'язку із чим, змінив рішення місцевого суду, шляхом зменшення суми моральної шкоди до 26595 грн.

Свої висновки мотивував тим, що розмір моральної шкоди з урахуванням вимог ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на момент розгляду справи, повинен складати 26595 грн. (985х27), але без урахування витрат за проведення судової психологічної експертизи, за якою розмір моральної шкоди не визначався.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у ній доказам, не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір моральної шкоди до 26595 грн. свої висновки, з посиланням на відповідні докази та розрахунки, належним чином не мотивував. Посилаючись на ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не врахував, що даною нормою встановлений мінімальний розмір моральної шкоди, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При цьому, апеляційним судом не були спростовані висновки місцевого суду про обґрунтованість визначення розміру моральної шкоди у розмірі 145 000 грн., які підтверджені відповідними розрахунками та матеріалами справи.

Суд першої інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності, у зв`язку із чим, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Державного казначейства України на користь позивача 145 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності і 374,42 грн. витрат за проведення судово-психологічної експертизи.

Апеляційний суд не навів достатніх мотивів, за яким він вважає невірними висновки місцевого суду, не встановив та не зазначив у рішенні у чому полягає порушення судом норм матеріального та процесуального права, при ухваленні рішення взяв до уваги ті ж факти і обставини, що встановлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, що в свою чергу призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 6 лютого 2012 року скасувати, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.