Вироком Корабельного районного народного суду м. Миколаєва Ш. засуджено за ст. 17, ч. 3 ст. 117; ст. 17, ч. 2 ст. 117; ч. 2 ст. 118 і ст. 17, ч. 1 ст. 170 КК України (2001-05, 2002-05) за вчинення таких злочинів.

Ш. разом з невстановленою слідством особою (справу щодо якої виділено в окреме провадження) з метою згвалтування Х. завели її до споруджуваного гуртожитку, де намагалися вчинити насильницький статевий акт. Через те, що до місця події наближалися працівники міліції і подруги потерпілої, вони залишили її і втекли. Через кілька місяців Ш. обманним шляхом вивіз К. автомобілем на кладовище і там згвалтував. Наступного року він намагався згвалтувати К-ч у неї на квартирі, але через її опір не зміг цього зробити. Того ж року Ш., П. і Т. в групі, застосувавши фізичне насильство, задовольнили статеву пристрасть у неприродній формі з П.

Будучи затриманим, Ш. просив інспектора відділу карного розшуку Корабельного РВВС А. приховати зібрані ним матеріали про зазначені злочини і відпустити його на деякий час, обіцяючи за це хабар у сумі 3000 крб.

Ухвалою судової колегії Миколаївського обласного суду вирок залишено без змін.

Заступник Прокурора України вніс до судової колегії Верховного Суду України протест, в якому порушив питання про скасування постановлених у справі рішень у частині засудження Ш. за ст. 17, ч. 1 ст. 170 КК України (2001-05, 2002-05) .

Судова колегія Верховного Суду України протест задовольнила, вказавши на таке. Вина Ш. у вчиненні злочинів, передбачених ст. 17, ч. 3 ст. 117; ст. 17, ч. 2 ст. 117 і ч. 2 ст. 118 КК України (2001-05) , доведена показаннями потерпілих Х., К., К-ч і П., а також інших свідків. Дії Ш. у цій частині кваліфіковано правильно.

Разом з тим вирок суду першої і ухвала касаційної інстанцій у частині засудження Ш. за ст. 17, ч. 1 ст. 170 КК України (2001-05, 2002-05) підлягають скасуванню, а справа закриттю через відсутність у його діях складу злочину. Відповідно до показань свідків А. і Б., Ш. лише запропонував А. хабар, проте будь-яких дій, спрямованих на вчинення злочину, як передбачає ч. 2 ст. 17 КК України, він не зробив. За таких обставин з боку Ш. мав місце не замах на дачу хабара, а тільки його пропозиція, яка працівником міліції була відхилена. Проте сам факт пропозиції хабара складу злочину не містить.

На підставі викладеного судова колегія Верховного Суду України постановлені щодо Ш. судові рішення у частині засудження його за ст. 17, ч. 2 ст. 170 КК України (2001-05, 2002-05) скасувала і справу закрила.