СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

 від 16.05.86

                             (Витяг)

     Вироком Євпаторійського  міського  народного суду,  залишеним
без змін ухвалою судової колегії  Кримського  обласного  суду,  В.
засуджено за  ч.  2  ст.  81 та ст.  17,  ч.  2 ст.  81 КК України
( 2001-05 ) (2001-05)
        .  Він визнаний винним у тому, що викрав товари на суму
340 крб. з магазину, на суму 286 крб. - з кафе і намагався вчинити
крадіжку з іншого магазину,  але не зміг  довести  свій  намір  до
кінця з незалежних від нього причин.

     Президія Кримського обласного суду вирок  та  ухвалу  судової
колегії обласного суду щодо В.  в частині засудження його за ч.  2
ст. 81 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
         скасувала і  справу  про  перші  дві
крадіжки  направила  на нове розслідування,  у зв'язку з чим третю
крадіжку перекваліфікувала із ст.  17, ч. 2 ст. 81 на ст. 17, ч. 1
ст.  81  КК  України.  При  новому  розслідуванні справа в частині
обвинувачення В.  у вчиненні перших двох крадіжок була закрита  за
недоведеністю вчинення ним цих злочинів.

     Розглянувши справу  за  протестом   заступника   Генерального
Прокурора СРСР,  судова колегія Верховного Суду УРСР вирок, ухвалу
судової колегії обласного суду і постанову президії цього  суду  в
частині  засудження  В.  за  замах  на  вчинення  третьої крадіжки
скасувала і справу закрила  за  відсутністю  в  його  діях  складу
злочину.

     На попередньому слідстві і у судовому засіданні  В.  пояснив,
що  дійсно  мав  намір  вчинити  цю  крадіжку,  але,  дійшовши  до
прилавка,  злякався відповідальності  і  вийшов  з  магазину.  Суд
визнав  ці  показання  правдивими.  Проте  всупереч цьому у вироку
вказано,  що В. залишив магазин, не довівши злочину до кінця тому,
що  почув  шум автомобіля,  який наближався,  і злякався,  що його
затримають.  Такий  висновок  суду  нічим   не   обгрунтований   і
суперечить  показанням свідків Ч.  і.  М.  про те,  що В.  залишив
магазин до прибуття автомашини з  працівниками  міліції.  Він  був
затриманий  лише  через деякий час і не біля магазину,  а за 300 м
від нього.

     Таким чином,   показання   В.  про  те,  що  він  добровільно
відмовився від вчинення злочину, нічим не спростовані.

     Відповідно ж  до  ст.  18  КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
         особа,  яка
добровільно відмовилась від доведення злочину до  кінця,  підлягає
кримінальній  відповідальності  тільки в тому разі,  коли фактично
вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",  N 4, 1993

р.