6-23410св11 Про поділ нерухомого майна - 16.05.2012 Прийняття

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що вона та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0956 га, на якій розташований вказаний будинок. Просила суд здійснити поділ зазначеного нерухомого майна.

У березні 2010 року ОСОБА_3 доповнила свої позовні вимоги та просила суд поділити також гаражі літ. «К-1» та літ. «К 1-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поділ квартири та гаражів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Виділено ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 кімнату «2-5» площею 15,4 кв.м вартістю 22 681 грн., кімнату «2-2» площею 23,8 кв.м. вартістю 35 053 грн., коридор «2-1» площею 5,5 кв.м вартістю 8 100 грн. та гараж «К 1- 1» вартістю 99 026 грн. Всього майна на загальну суму 164 860 грн. Виділено ОСОБА_4 у вказаній квартирі санвузол «2-3» площею 2,7 кв.м вартістю 3 977 грн., кухню «2-4» площею 14,9 кв.м вартістю 21 945 грн., кімнату «2-6» площею 24,1 кв.м. вартістю 63 408 грн., яка розташована у прибудові, та гараж «К-1» вартістю 97 712 грн. Всього майна на загальну суму 187 042 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснити у квартирі АДРЕСА_1 переобладнання та виконати роботи, які зазначені у таблиці № 17 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 серпня 2010 року. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обладнати у виділених ним частинах квартири автономні системи опалення, газопостачання, локальної каналізації, вентиляції та електропостачання. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 11 091 грошової компенсації. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що гаражі літ «К-1» та літ. «К1-1» та прибудова до квартири АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, оскільки вони прийняті в експлуатацію у встановленому законом порядку. Суд провів поділ спірного майна згідно із другим варіантом, який міститься у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 серпня 2010 року.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу (ч. 6 ст. 147 ЦПК України).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, правомірно виходив з того, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 серпня 2010 року не відповідає матеріалам справи та є необґрунтованим, оскільки приміщення «2-6», яке розташоване у прибудові до спірної квартири, є самочинним, експертом при поділі спірної земельної ділянки враховано земельну ділянку площею 66 кв.м, яка сторонам у справі не належить. Крім того, позивачкою не надано правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на гаражі літ. «К-1» та літ. «К1-1». У матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення державної реєстрації такого права. Від оплати повторної судової будівельно-технічної експертизи, яку призначено судом 9 листопада 2010 року, ОСОБА_3 відмовилася, внаслідок чого суд позбавлений можливості вирішити спір та встановити обставини справи, для з'ясування яких потрібні спеціальні знання в галузі будівництва.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково змінив рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2011 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про поділ квартири та гаражів скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2011 року.