Вироком Шевченківського районного народного суду м. Києва К. засуджено за ч. 1 ст. 194 і за ч. 1 ст. 170 КК України (2002-05) . Ухвалою судової колегії Київського міського суду вирок залишено без змін.

К. визнано винним у тому, що він разом з М. (справа щодо якого закрита за амністією) підробив посвідчення механіка по обслуговуванню і експлуатації ліфтів на ім'я своєї дружини. Будучи викритим у вчиненні цього злочину, К. запропонував слідчому Шевченківського РВВС м. Києва, у провадженні якого була дана справа, хабар і поклав на стіл конверт з грошима. Слідчий конверт не взяв, а запросив до кабінету свого співробітника та склав протокол огляду конверта, в якому виявилось 300 крб.

У протесті порушувалося питання про зміну вироку і ухвали та перекваліфікацію дій К. з ч. 1 ст. 170 на ст. 17, ч. 1 ст. 170 КК України (2001-05, 2002-05) . Судова колегія визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. Вина К. у вчиненні злочинів, за які він засуджений, матеріалами справи доведена і ч. 1 ст. 194 КК України до нього застосована обгрунтовано. А от кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 170 КК України не можна вважати правильною.

У справі встановлено (і це визнано судом), що хабар, який давав К., слідчий РВВС не взяв. У разі ж коли запропонований хабар відхилено, дії хабародавця належить кваліфікувати за ст. 17, ч. 1 ст. 170 КК України (2001-05, 2002-05) як замах на дачу хабара.