Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого 

судді-доповідача     Короткевича М.Є.,

cуддів:              Вус С.М., Канигіної Г.В., 

                     Ковтюк Є.І., Пошви Б.М., Школярова В.Ф.,

при секретарях:      Гапон С.А., Тімчинській І.О.,

за участю:           прокурора Генеральної прокуратури 

                     Чупринської Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_1,

вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 22 березня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, з середньою освітою, студента ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого, засуджено:

3. за частиною 2 статті 185 КК (2341-14) до позбавлення волі на строк 1 рік;

4. за частиною 3 статті 185 КК (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки;

5. за частиною 2 статті 289 КК (2341-14) із застосуванням статті 69 КК (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК (2341-14) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статті 71 КК (2341-14) до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Ухвалою судді Апеляційного суду Рівненської області від 12 травня 2016 року повернуто апеляційну скаргу прокурора на зазначений вирок у зв'язку з тим, що прокурор не усунув недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 грудня 2016 року ухвалу судді апеляційного суду залишено без зміни.

У заяві заступник Генерального прокурора просить скасувати зазначені вище ухвалу касаційного суду від 6 грудня 2016 року та ухвалу судді апеляційного суду від 12 травня 2016 року і призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції зі стадії допуску апеляційної скарги до розгляду. Підставами для перегляду справи прокурор вказує неоднакове застосування касаційним судом норм права, передбачених частиною 2 статті 396 та частиною 1 і пунктом 1 частини 3 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а також невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Верховного Суду України (далі - Суд) від 8 грудня 2016 року № 5-358кс(15)16.

На думку заявника, висновок касаційного суду про законність повернення прокурору апеляційної скарги на вирок щодо ОСОБА_1 суперечить конституційній гарантії апеляційного перегляду справи (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України), міжнародним зобов'язанням України забезпечити кожному, кого засуджено за будь-який злочин, право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищестоящою судовою інстанцією згідно з законом (пункт 5 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (995_043) ), а також одній із загальних засад кримінального провадження, яка гарантує право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня (частина 2 статті 24 КПК). Заявник твердить, що в частині 2 статті 396 КПК міститься вичерпний перелік вимог до змісту апеляційної скарги, та він не містить вимоги, яку було висунуто суддею апеляційного суду в даній справі. На думку заявника, апеляційна скарга прокурора на вирок щодо ОСОБА_1 містить чіткі вимоги та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність судового рішення, і касаційний суд, відхиливши касаційну скаргу на рішення судді апеляційної інстанції та визнавши апеляцію такою, що не відповідає вимогам частини 2 статті 396 КПК, незаконно позбавив сторону обвинувачення права на оскарження вироку в суді апеляційної інстанції. На підтвердження підстави для перегляду, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 445 КПК, прокурор посилається на висновки касаційного суду в інших справах, де ухвали суддів апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 3 статті 399 КПК було скасовано та направлено кожну зі справ на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня, 18 червня, 17 вересня і 3 грудня 2015 року та 20 жовтня 2016 року).

На підтвердження підстави для перегляду, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 445 КПК, прокурор посилається на висновок, викладений у постанові Суду від 8 грудня 2016 року № 5-358кс(15)16, про те, що існування в одному кримінальному провадженні двох вироків з одних і тих самих фактичних обставин стосовно однієї і тієї самої особи (у ситуації, якщо вирок скасовано частково й ухвалено вирок судом апеляційної інстанції в частині призначеного покарання) істотно ускладнює як усвідомлення акту правосуддя учасниками кримінального провадження, так і його фактичне виконання, а відтак - створює загрозу реалізації принципу правової визначеності як важливої складової верховенства права. На думку прокурора, про недотримання цього висновку свідчить той факт, що касаційний суд погодився з підставою для повернення апеляційної скарги прокурора з мотивів наявності суперечностей між описовою та прохальною її частинами.

Провадження за заявою відкрито 10 березня 2017 року колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Суду.

Судова палата у кримінальних справах Суду заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, яка підтримала заяву, перевірила матеріали справи, вивчила науковий висновок фахівця Науково-консультативної ради при Суді, обговорила доводи заяви та дійшла висновку про таке.

1. Предметом розгляду даної справи є практика застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених частиною 2 статті 396 та частиною 1 і пунктом 1 частини 3 статті 399 КПК, а також дотримання касаційним судом висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Суду від 8 грудня 2016 року № 5-358кс(15)16.

2. Положення частини 2 статті 396 КПК вимагають зазначати в апеляційній скарзі:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, яке оскаржується, і назву суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

6) перелік матеріалів, які додаються.

У частині 1 статті 399 КПК зазначено, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 КПК, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Приписи частини 3 статті 399 КПК вимагають повернути апеляційну скаргу, якщо особа в установлений строк не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

У справі ОСОБА_1 апеляційну скаргу прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, залишено без руху ухвалою судді-доповідача судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року, в якій зазначено недоліки скарги і встановлено десятиденний строк для їх усунення. Після ознайомлення зі змістом уточненої апеляційної скарги суддя-доповідач дійшов висновку, що недоліків, на які було вказано в ухвалі від 28 квітня 2016 року, не усунуто, оскільки описова частина скарги не відповідає її прохальній частині. З огляду на цей висновок суддя-доповідач застосував положення пункту 1 частини 3 статті 399 КПК та ухвалою від 12 травня 2016 року повернув апеляційну скаргу із вказівкою про те, що таке повернення не позбавляє права повторно звернутися до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК (4651-17) , у межах строку на апеляційне оскарження. Не погодившись із цим рішенням, прокурор оскаржив його в касаційному порядку, наполягаючи в касаційній скарзі на тому, що висновок судді апеляційного суду не відповідає дійсності, оскільки правова позиція апелянта належно обґрунтована, а процесуальні вимоги цілком відповідають положенням статті 409 КПК, однак суддя не перевірив доводів прокурора та безпідставно повернув його скаргу. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ перевірила зміст первинної та уточненої апеляції прокурора на вирок щодо ОСОБА_1, дослідила ухвалу від 28 квітня 2016 року, в якій вказано на недоліки апеляційної скарги, та ухвалу від 12 травня 2016 року про її повернення і дійшла висновку, що недоліків апеляційної скарги усунуто не було, а отже, суддя апеляційного суду повернув скаргу відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 399 КПК, а своє рішення мотивував належним чином.

Зі змісту судових рішень, які надано для порівняння, вбачається, що в цих справах касаційний суд теж самостійно перевірив зміст апеляційних скарг, які було повернуто оскарженими судовими рішеннями, однак дійшов висновку про те, що скарги було подано з додержанням вимог статті 396 КПК, зокрема щодо узгодженості процесуальних вимог апелянтів з положеннями статті 407 КПК, а тому їх повернення було безпідставним. Оцінивши ухвали суддів апеляційного суду з погляду їх законності, обґрунтованості та вмотивованості, причому в одних випадках - безпосередньо (ухвали від 17 вересня 2015 року та від 20 жовтня 2016 року), а в інших - крізь призму положень статті 407 КПК (ухвали від 24 березня, 18 червня і 3 грудня 2015 року), касаційний суд скасував їх і призначив новий розгляд кожного з проваджень у суді апеляційної інстанції.

Зіставлення оскарженого та порівнюваних судових рішень свідчить про те, що висновки касаційного суду щодо законності ухвал суддів апеляційного суду, постановлених на підставі статті 399 КПК, ґрунтуються на аналізі змісту конкретної апеляційної скарги та залежать від того, чи відповідає кожна з них вимогам статті 396 КПК. При цьому зміст наведених судових рішень не підтверджує позиції прокурора про існування протилежних підходів касаційного суду до розуміння норм прав, про які йдеться в заяві.

3. Що стосується доводів заяви про невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Суду, то постановою від 8 грудня 2016 року у справі № 5-358кс16, на яку посилається прокурор, Суд відмовив у задоволенні заяви захисника з приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених, зокрема, частинами 1, 2 статті 404 та частиною 1 статті 407 КПК, які встановлюють межі апеляційного перегляду та перелік рішень, які апеляційний суд вправі ухвалити за результатами апеляційного перегляду. Відхиляючи доводи захисника про неправильне, на відміну від порівнюваних прикладів, застосування цих норм процесуального права у справі його підзахисного, Суд зазначив: "ураховуючи, що апеляційним судом було досліджено докази, що підтверджують обставини, які складають предмет доказування на цьому етапі кримінального провадження, видається правильним ухвалення за результатами апеляційного розгляду нового вироку, оскільки в ньому знайшли відображення не тільки результати оцінки апеляційним судом дотримання вимог закону судом першої інстанції, а і результати оцінки доказів, досліджених під час апеляційного розгляду в межах апеляційної скарги. Крім того, існування в одному кримінальному провадженні двох вироків з одних і тих самих фактичних обставин і стосовно однієї тієї ж особи (у ситуації, якщо вирок скасовано частково і ухвалено вирок судом апеляційної інстанції в частині призначеного покарання) істотно ускладнює як усвідомлення акту правосуддя учасниками кримінального провадження, так і його фактичне виконання, а відтак - створює загрозу реалізації принципу правової визначеності як важливої складової верховенства права". Тобто у провадженні № 5-358(15)16 предметом розгляду Суду були інші норми права, ніж ті, про які йдеться в даній заяві.

4. Отже, доводи заяви про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК (4651-17) , що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, та про невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду, не підтвердилися.

Керуючись статтями 453, 454, 456 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

відмовити в задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_1.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.