Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, територіальної громади в особі Житомирської міської ради про усунення від права на спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 8 листопада 2011 року,

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 та грошові вклади. Згідно заповіту матері від 25 липня 2003 року він є спадкоємцем всього майна. Однак згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 6 лютого 2009 року він фактично є спадкоємцем ѕ частини вказаної квартири та горошових коштів, а його брат ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є спадкоємцем ј частини вказаної квартири та грошових коштів.

Позивач просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування майна, оскільки він ухилявся від надання спадкодавцю (матері) необхідної допомоги, яка її потребувала через свій вік і стан здоров'я. Також, просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 24 березня 2009 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 25 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 8 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовано, позов задоволено. Усунено ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 24 березня 2009 року. У позові до Житомирської міської ради відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 постійно проживав у м. Києві, був інвалідом другої групи, не міг за станом здоров'я постійно перебувати біля своєї матері та надавати їй належну допомогу, проте таку допомогу надавав у силу своїх можливостей. Позивач також допомогу матері особисто постійно не надавав, а її лікування, утримання, догляд здійснювалось лікарями, близькими родичами, знайомими, сусідами.

Скасовуючи рішення суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 у зв'язку із його ухиленням від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, яка потребувала допомоги, повинен бути усунутий від права на спадкування.

Проте погодитися із таким висновком апеляційного суду не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_1 та грошових вкладів.

Згідно заповіту від 25 липня 2003 року ОСОБА_3 заповіла після смерті все своє майно ОСОБА_1

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 6 лютого 2009 року ОСОБА_1 є спадкоємцем ѕ частини вказаної квартири та кошів, а його брат - ОСОБА_2 - згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, що було видане 24 березня 2009 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою, - спадкоємцем ј частини вказаної квартири та коштів.

ОСОБА_3 за життя, зважаючи на свій стан здоров'я та вік, потребувала догляду та утримання.

ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що постійно із сім'єю проживав у м. Києві та був інвалідом другої групи, не міг за станом здоров'я постійно перебувати біля своєї матері та надавати їй належну допомогу, надавав допомогу по мірі можливості та сил, цікавився її станом здоров'ям та лікуванням.

Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Враховуючи наведенні вище фіктичні обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування.

Задовольняючи позов апеляційний суд не врахував, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникання від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести: факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) «Про судову практику у справах про спадкування» при встановленні факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідності для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини не врахував.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі належним чином оцінених доказів, що подані сторонами, (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про недоведеність позову.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 8 листопада 2011 року скасувати, залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 червня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.