Про розгляд справи щодо зловживання владою або службовим становищем - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2014 року щодо нього,

Косівський районний суд Івано-Франківської області вироком від 23 серпня 2013 року визнав ОСОБА_1, ІНФОМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК (2341-14) ) судимості не має, винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК (2341-14) , та призначив покарання:

- за частиною другою статті 28, частиною другою статті 364 КК (2341-14) у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки;

- за частиною другою статті 28, статтею 366 КК (2341-14) у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк один рік;

- за частиною першою статті 126 КК (2341-14) у виді громадських робіт на строк 100 годин.

На підставі частини першої статті 70 КК (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки.

На підставі частини п'ятої статті 74, пункту 1 частини першої статті 49 КК (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного за частиною першою статті 126 КК (2341-14) , у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави 3315 гривень 36 копійок судових витрат за проведення почеркознавчих експертиз.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, питання про перегляд судового рішення щодо яких у встановленому процесуальним законом порядку не порушувалося.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим та засудив за те, що він, обіймаючи посаду сільського голови ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи службовою особою, вчинив зловживання владою і службовим становищем, що спричинило громадським інтересам тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб, а також службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

У період із жовтня 2007 року по березень 2008 року ОСОБА_1, діючи умисно, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, використовуючи владу і службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою із землевпорядником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, у порушення статей 116, 118, 119, 122 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) та статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» (280/97-ВР) з метою незаконного заволодіння і набуття у власність земельних ділянок, без розгляду на сесії сільської ради підписав, скріпив печаткою та видав завідомо неправдиві рішення ІНФОРМАЦІЯ_3, підписав фіктивну технічну документацію із землеустрою, а також підписав та скріпив печаткою державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_5 площею 0,0602 га та 0,1498 га, ОСОБА_6 - 0,6476 га, 0,0529 га та 0,2302 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_7 - 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. На підставі цих неправдивих документів із земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 було незаконно вилучено земельні ділянки територіальної громади, чим заподіяно охоронюваним законом громадським інтересам шкоду на загальну суму 1 215 587 гривень, тобто спричинено тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_1 у період із січня 2006 року по листопад 2009 року, використовуючи владу і службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, у порушення наведених вище норм законодавства з метою незаконного заволодіння і набуття у власність земельних ділянок, без розгляду на сесії сільської ради підписав, скріпив печаткою та видав завідомо неправдиві рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про передачу у власність земельних ділянок громадянам, підписав фіктивну технічну документацію із землеустрою, а також підписав та скріпив печаткою державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_8 площею 0,6328 га, ОСОБА_9 - 0,0825 га, ОСОБА_10 - 0,0881 та ОСОБА_11 - 0,1586 га, 0,1224 га для ведення особистого селянського господарства, а також ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0,0931 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі цих неправдивих документів із земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 було незаконно вилучено земельні ділянки територіальної громади.

За аналогічних обставин ОСОБА_1 у період із листопада 2005 року по червень 2009 року за попередньою змовою зі спеціалістами-землевпорядниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, а пізніше - ОСОБА_4, використовуючи владу і службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, у порушення тих самих норм законодавства з метою незаконного заволодіння і набуття у власність земельних ділянок, без розгляду на сесії сільської ради підписав, скріпив печаткою та видав завідомо неправдиві рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства, а також для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, підписав фіктивну технічну документацію із землеустрою, а також підписав та скріпив печаткою державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_12 площею 0,1037 га та 0,2005 га, ОСОБА_13 - 0,7942 га, ОСОБА_14 - 0,1428 га, 0,0724 га, 0,0483 га, 0,1492 га та 0,1201 га, ОСОБА_15 - 0,1009 га, ОСОБА_16 - 1,0360 га, ОСОБА_17 - 0,1639 га та ОСОБА_18 - 0,1227 га на території ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі цих неправдивих документів із земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 було незаконно вилучено земельні ділянки територіальної громади.

Усього внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 охоронюваним законом інтересам громади ІНФОРМАЦІЯ_2 було заподіяно шкоду в розмірі 2 273 300 гривень, чим спричинено тяжкі наслідки.

Окрім наведеного, ОСОБА_1 5 лютого 2010 року приблизно об 11 годині у приміщенні будинку побуту по вул. Шевченка в ІНФОРМАЦІЯ_2 під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_19, завдав останньому п'ять ударів руками в голову та грудну клітину, які завдали фізичного болю потерпілому і не спричинили тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 5 грудня 2013 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 7 серпня 2014 року зазначені рішення судів нижчих інстанцій щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

У заяві засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2014 року щодо нього з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Просить скасувати оскаржувану ухвалу щодо нього, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Зокрема, засуджений ОСОБА_1 порушує питання про неоднакове застосування частини другої статті 366 та частини другої статті 364 КК (2341-14) .

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо неоднакового застосування частини другої статті 366 КК (2341-14) , засуджений зазначає, що цією нормою передбачено матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення спричиняє тяжкі наслідки. Для інкримінування особі настання від її дій певних наслідків необхідна наявність прямого, а не опосередкованого, причинного зв'язку між її діями і певними наслідками.

На думку засудженого, висновок судів про те, що від вчинення ним службового підроблення настали тяжкі наслідки, які передбачено пунктом 4 примітки до статті 364 КК (2341-14) , та які перебували у прямому причинному зв'язку саме з діями, зазначеними диспозицією частини першої статті 366 КК (2341-14) , є неправильним. Установлені в справі щодо нього матеріальні наслідки, вважає засуджений, перебували у причинному зв'язку саме зі зловживанням службовим становищем в особистих інтересах та інтересах інших осіб, наслідками якого стало незаконне вилучення земель. Службове підроблення ж було фактично способом вчинення іншого службового злочину.

На підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції цієї норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь за аналогічних обставин засуджений посилається на:

- ухвалу колегії суддів cудової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2012 року;

- ухвалу колегії суддів cудової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2013 року;

- ухвалу колегії суддів cудової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року.

Наведеними рішеннями касаційного суду було змінено вироки судів нижчого рівня, перекваліфіковано дії відповідно ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 із частини другої статті 366 КК (2341-14) на частину першу статті 366 КК (2341-14) .

ОСОБА_1 зазначає, що в цих рішеннях касаційний суд дійшов висновку, що службове підроблення було способом вчинення службового злочину, наслідками якого стало відповідно ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, незаконне відчуження майна та ненадходження до місцевого бюджету коштів у великих розмірах. Також зауважив, що кваліфікація дій за ознакою спричинення тяжких наслідків ще й за частиною другою статті 366 КК (2341-14) порушує закріплений у частині третій статті 2 КК (2341-14) принцип, згідно з яким ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 також посилається на висновки Верховного Суду України, викладені в рішеннях від 19 грудня 2011 року в справі № 5-18кс11 (rs21355250) , від 7 лютого 2013 року в справі № 5-31кс12, від 21 березня 2013 року в справі № 5-2кс13, від 20 червня 2013 року в справі 5-18кс13, від 17 жовтня 2013 року в справі № 5-27кс13.

Наполягаючи на неоднаковому застосуванні частини другої статті 364 КК (2341-14) , засуджений стверджує, що земельні ділянки передавались у власність особам - жителям ІНФОРМАЦІЯ_2 області, які добросовісно, відкрито й безперервно користувалися ними протягом багатьох років й мали на них законні права. Указує на те, що вони самостійно зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про передачу земельних ділянок у власність. Свою позицію про відсутність заподіяння його діями тяжких наслідків обґрунтовує довідкою Держкомзему № 1605/10 від 4 грудня 2012 року, згідно з якою з січня 2006 року по січень 2010 року (час перебування його на посаді сільського голови) мало місце зменшення земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 тільки на 0,1191 га.

На підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції зазначеної норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь за аналогічних обставин засуджений посилається на ухвалу колегії суддів cудової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1.

ОСОБА_1 було засуджено за те, що він, обіймаючи посаду сільського голови с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав завідомо неправдиві витяги з рішень сесії Крилосівської сільської ради, зміст яких не відповідав фактично прийнятим рішенням у частині площ земельних ділянок, які надавались у приватну власність.

Галицький районний суд Івано-Франківської області у вироку від 30 грудня 2011 року, виходячи з того, що в результаті дій ОСОБА_1 земельні ділянки одержали у власність громадяни, які фактично користувалися ними протягом тривалого часу, й такі ділянки не перейшли у власність особам, які не мали на це права чи порушили правила, які стосуються історичних населених місць України, кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК (2341-14) через відсутність спричинення діями ОСОБА_1 тяжких наслідків.

Касаційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зауважив, що наслідком дій ОСОБА_1 стало надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у власність земельних ділянок із порушенням установленого законом порядку більшої площі, ніж було фактично надано на підставі рішень сільської ради. Водночас зазначив, що незаконність вилучення земельних ділянок не стосувалася підстав для набуття на них права власності, передбачених нормами земельного законодавства. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали на земельні ділянки законні права, передбачені статтями 116, 119 Земельного кодексу України, які за будь-яких обставин мали бути реалізовані за умови дотримання встановленої законом процедури.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви частково, який вважав, що ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині засудження за частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК (2341-14) з направленням справи у цій частині на новий касаційний розгляд, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені в заяві доводи і дійшла до висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на зазначене нижче.

Вирішивши питання про наявність ознак подібності суспільно небезпечних діянь, щодо яких касаційний суд постановив оскаржувану ухвалу та ухвали, що додані для порівняння, Судова палата дійшла висновку про наявність неоднакового застосування норм закону про кримінальну відповідальність за службове підроблення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, та за зловживання владою і службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, що дає змогу провадити перегляд справи по суті заявлених у зверненні вимог на предмет законності та обґрунтованості оспореного рішення.

У кримінальній справі щодо ОСОБА_1 встановлено, що засуджений, діючи з корисливого мотиву, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, вчинив службове підроблення офіційних документів, а потім, зловживаючи владою і службовими повноваженнями сільського голови, використав їх за призначенням і таким чином реалізував злочинний намір, наслідком якого стало спричинення охоронюваним законом інтересам громади ІНФОРМАЦІЯ_2 майнової шкоди на зазначену в судових рішеннях суму. Наявність такої шкоди стало підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за частиною другою статті 366 та частиною другою статті 364 КК (2341-14) , як службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, та як зловживання владою і службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, відповідно.

Однак у разі, коли службове підроблення вчиняється службовою особою, яка потім сама використовує підроблені нею офіційні документи як засіб для вчинення іншого злочину, коли суспільно-небезпечні наслідки настають після вчинення діяння, у якому службове підроблення було засобом його вчинення, інкримінувати спричинення таких наслідків водночас і як результат службового підроблення є неправильним, оскільки ці наслідки не перебувають у прямому причинному зв'язку зі службовим підробленням.

Таку правову позицію Верховний Суд України неодноразово висловлював у постановах від 19 грудня 2011 року в справі № 5-18кс11 (rs21355250) щодо ОСОБА_20, від 7 лютого 2013 року в справі № 5-31кс12 щодо ОСОБА_21, від 21 березня 2013 року в справі № 5-2кс13 щодо ОСОБА_22, від 20 червня 2013 року в справі № 5-18кс13 щодо ОСОБА_23, від 20 червня 2013 року в справі № 5-20кс13 щодо ОСОБА_24 та від 17 жовтня 2013 року в справі № 5-27кс13 щодо ОСОБА_25

Виходячи із послідовності дій засудженого, його задум отримати неправомірну вигоду передбачав вчинення сукупності злочинів, одним з яких було службове підроблення. У часі це діяння фактично передувало зловживанню владою і службовим становищем. Підроблені документи засуджений використав особисто як засіб вчинення іншого злочину, який за способом, місцем, часом та характером дій, метою та умислом утворював зі службовим підробленням не єдиний злочин, а сукупність злочинів. Отже, тяжкі наслідки, які мають кваліфікуюче значення, не перебували у прямому причинному зв'язку зі службовим підробленням, вони настали після виконання об'єктивної сторони наступного злочину.

У судових рішеннях касаційного суду, наданих для порівняння, подібні суспільно небезпечні дії отримали іншу кримінально-правову оцінку.

Зазначене вище свідчить про неправильність висновків суду касаційної інстанції щодо застосування частини другої статті 366 КК (2341-14) і вказує на незаконність оскаржуваної ухвали касаційного суду в цій частині.

В оспорюваному рішенні суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що ОСОБА_1 було створено завідомо незаконні підстави для передачі у власність земельних ділянок громадянам та порушено процедуру для такої передачі, встановлену законом, а також визнав правильним кваліфікацію дій ОСОБА_1 за частиною другою статті 364 КК (2341-14) за кваліфікуючою ознакою спричинення тяжких наслідків, які полягали у завданні матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 4 примітки до статті 364 КК (2341-14) тяжкими наслідками у статтях 364 - 367 КК (2341-14) , якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Матеріальні збитки, які спричинені ОСОБА_1 шляхом зловживання владою і службовим становищем, перевищують зазначений у наведеній нормі розмір.

В ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року касаційний суд дійшов висновку, що наслідком дій ОСОБА_1 стало надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у власність земельних ділянок із порушенням установленого законом порядку - більшої площі, ніж було фактично надано на підставі рішень сільської ради. Разом із тим, незаконність вилучення земельних ділянок не стосувалася підстав для набуття на них права власності, передбачених нормами земельного законодавства. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали на земельні ділянки законні права, передбачені статтями 116, 119 Земельного кодексу України, які за будь-яких обставин мали бути реалізовані за умови дотримання встановленої законом процедури. Таким чином, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що діями ОСОБА_1 не було завдано матеріальних збитків.

За таких обставин при певній подібності суспільно небезпечних діянь у рішенні, яке переглядається, та рішенні, наданому для порівняння, ці діяння обґрунтовано отримали різну правову оцінку: в діях ОСОБА_1 встановлено кваліфікуючу ознаку статті 364 КК (2341-14) «спричинення тяжких наслідків» у зв'язку з тим, що незаконність вилучення земельних ділянок стосувалася як підстав для набуття на них права власності, так і порушення установленого законом порядку; в діях ОСОБА_1 (у наданому для порівняння рішенні) така ознака відсутня з огляду на те, що вилучення земельних ділянок стосувалося лише порушення установленого законом порядку.

З огляду на ці обставини та їх кримінально-правове значення в оспореному рішенні було зроблено правильний висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК (2341-14) .

Що стосується прохання ОСОБА_1 про визнання довідки Держкомзему № 1605/10 від 4 грудня 2012 року про зменшення земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 за час перебування його на посаді сільського голови тільки на 0,1191 га як доказу його невинуватості у вчиненні злочину, передбаченому частиною другою статті 364 КК (2341-14) , то це прохання не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. Фактично тим самим засуджений просить переоцінити зібрані у справі докази, проте Верховний Суд України, як суд права, не має таких повноважень.

Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених кримінально-процесуальним законом. Підставою для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (частини другої статті 366, частини другої статті 364 КК (2341-14) ).

Ураховуючи те, що відповідно до положень норм процесуального закону, якими регламентується порядок перегляду справ Верховним Судом України, за результатами такого перегляду Верховний Суд України фактично законодавчо позбавлений можливості ухвалення нового рішення, для постановлення якого необхідне втручання не тільки в рішення суду касаційної інстанції, перегляд якого дозволено законом, але і втручання в судові рішення судів нижчої ланки, перегляд яких законом обмежено, ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.