Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2011 року,

У січні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 155 828 грн. 07 коп., а також 1 558 грн. 28 коп. державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2011 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2011 року скасовано.

В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11388640000, згідно з умовами якого останній було надано кредит у сумі 20 519 доларів США, зі сплатою 13,5% річних та терміном погашення до 27 серпня 2015 року.

Згідно з п.п. 1.2.2., 1.3.4. кредитного договору та графіка погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) ОСОБА_4 зобов'язалася щомісяця з 1 до 25 числа кожного місяця здійснювати повернення частини кредиту, а також сплачувати нараховані проценти за користування кредитом.

З боку відповідача ОСОБА_4 мало місце прострочення виконання зобов'язання та станом на 4 січня 2010 року прострочена сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором склала 155 828 грн. 07 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши правову оцінку зібраним доказам, дійшов до висновку про те, що у відповідача ОСОБА_4 утворилася заборгованість за кредитним договором, яку слід стягнути на користь банку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», апеляційний суд виходив із того, що банком не дотримані умови кредитного договору щодо повідомлення належним чином відповідача про дострокове повернення кредиту, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Статтею 1050 ЦК України визначено обов'язок позичальника сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо ним своєчасно не повернуто суму позики. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних за договором.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», суд апеляційної інстанції не врахував положення ст. 1050 ЦК України, не взяв до уваги того, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалене у справі судом апеляційної інстанції рішення підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2011 року скасувати, залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.