Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,суддів: Вус С.М., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В.,Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф., за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В., -розглянувши кримінальну справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3,

вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 21 квітня 2011 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Кисилівка Білозерського району Херсонської області, таку, що не має судимості, засуджено за: частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 69 КК до позбавлення волі на строк три роки шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю та фінансово-господарською діяльністю, строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; частиною другою статті 366 КК до позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю строком на два роки.

На підставі статті 70 КК ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк три роки шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю та фінансово-господарською діяльністю, строком на три роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

ОСОБА_3 визнано винною в тому, що вона за обставин, викладених у вироку, як головний бухгалтер приватного підприємства «Радар» за попередньою змовою з особою, засудженою за цей злочин окремим вироком, склала завідомо неправдиві офіційні документи для отримання кредиту, подала їх до Херсонської філії Акціонерного банку «Укоопспілка», на підставі яких уклала кредитний договір на суму 55 тис. грн, якими шляхом зловживання службовим становищем, заволоділа.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 квітня 2012 року судове рішення залишила без змін.

У заяві заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу колегії суддів Судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2012 року та направити справу на новий касаційний розгляд. Підставою для перегляду цієї ухвали, на думку прокурора, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми, передбаченої частиною другою статті 366 КК, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Він вважає, що дії ОСОБА_3 щодо складання завідомо неправдивих офіційних документів слід кваліфікувати не за частиною другою статті 366 КК, а частиною першою цієї статті, оскільки її дії, зокрема складання завідомо неправдивих офіційних документів, тяжких наслідків не спричинили.

На обґрунтування заяви прокурор послався на ухвалу колегії суддів Судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2012 року щодо ОСОБА_4, засудженого вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року за частиною четвертою статті 191 і частиною другою статті 366 КК. У цій справі суд касаційної інстанції перекваліфікував дії засудженого з частини другої на частину першу статті 366 КК. Як зазначає прокурор, касаційний суд правильно визнав, що тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні господарському товариству матеріальних збитків, настали не в результаті службового підроблення, а внаслідок заволодіння ОСОБА_4 майном товариства шляхом зловживання службовим становищем.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, перевірила матеріали справи, обговорила доводи, наведені у заяві, та дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакова правова оцінка судом касаційної інстанції суспільно небезпечних наслідків у такому злочині, як службове підроблення, а саме: за яких фактичних обставин службове підроблення належить кваліфікувати як таке, що спричинило тяжкі наслідки, а за яких - без урахування таких наслідків.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України зазначає, що з приводу порушеного питання Верховний Суд України неодноразово висловлював свою правову позицію, яка зводилась до того, що ставлення у провину особі, яка вчинила службове підроблення, спричинення тяжких наслідків, визначення яких дається у пункті 4 примітки до статті 364 КК, можливе за умови, коли такі наслідки перебували у прямому причинному зв'язку саме з діями, зазначеними у диспозиції частини першої статті 366 КК (ухвала Верховного Суду України від 30 жовтня 2008 року, справа № 5-3895 к08 щодо В.; постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, справа № 5-18 кс11 щодо Л.).

Відповідно до статті 400-25 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України.

У кримінальній справі, в якій заперечується рішення касаційного суду, встановлено, що матеріальні наслідки, які полягають у заволодінні коштами банку, перебували у причинному зв'язку саме зі зловживанням ОСОБА_3 своїм службовим становищем. Цьому діянню передувало службове підроблення, яке саме по собі без наступної злочинної поведінки ОСОБА_3 не могло спричинити тяжких наслідків.

У рішенні, яке надано для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння подібні до діяння, інкримінованого ОСОБА_3, і отримали кримінально-правову оцінку за частиною першою статті 366 КК.

Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які поставлені у провину ОСОБА_3, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечного діяння, наданого для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції зазначену норму кримінального закону про кримінальну відповідальність застосував неправильно.

За таких обставин оскаржене рішення касаційного суду щодо ОСОБА_3 належить визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено.

Новий касаційний розгляд справи належить здійснити у повній відповідності з чинним законодавством.

Керуючись пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , статтями 400-20, 400-21, 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року), Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України.