Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2012 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, в якому просив стягнути з відповідача завдану йому у результаті ДТП, яка сталася 29 серпня 2007 року по вул. Шолохова у м. Дніпропетровську, матеріальну шкоду у розмірі 25761 грн. 43 коп., 500 грн. 00 коп. витрат понесених на проведення автотоварознавчого дослідження та 10000 грн. 00 коп. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 25761 грн. 43 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. 00 коп. - моральної шкоди, 500 грн. 00 коп. - витрат понесених на проведення автотоварознавчого висновку, 89 грн. 50 коп. - витрат у справі, а всього 27350 грн. 93 коп..

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2011 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі за його недоведеністю та безпідставністю.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги керувався положеннями ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України та виходив із того, що вина відповідача встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2007 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в сумі, визначеній висновком спеціаліста - автотоварознавця.

Задовольняючи частково вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України та з урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачеві страждань, переживань та незручностей.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення суди керувалися положеннями ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 серпня 2007 року у м. Дніпропетровську по вул. Шолохова сталася ДТП при взаємодії двох транспортних засобів, а саме автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Мерседес-Бенц Е220», д.н.з. НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тому питання про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. ст. 1166, 1188 ЦК України.

В цілому суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення правильно встановили характер спірних правовідносин у справі та застосували норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішили спір з урахуванням конкретних обставин справи в межах заявлених позовних вимог з дотриманням норм процесуального права.

Проте, помилково застосували до спірних правовідносин положення ст. 1187 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки доказів та до незгоди сторони з тією оцінкою, яку надав їм суд. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду і переоцінка доказів на вимогу сторін не передбачена.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.