Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,суддівВус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф.,Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф. з участюначальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_18 і

вироком Кілійського районного суду Одеської області від 5 травня 2010 року

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадина України, тричі судимого, останнього разу вироком цього ж суду від 19 березня 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;

- за ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців.

За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково, у вигляді 6 місяців позбавлення волі, приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 5 листопада 2009 року.

ОСОБА_18 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.

1 квітня 2009 року о 20 год. 40 хв. ОСОБА_18 зайшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що на АДРЕСА_1, звідки відкрито викрав три торти-морозива, завдавши підприємцю ОСОБА_19 шкоди на загальну суму 64 грн. 35 коп..

25 жовтня 2009 року о 21 год. на березі р. Дунай ОСОБА_18 напав на неповнолітнього ОСОБА_21, завдавши йому чотирьох ударів кулаком в обличчя, та, з погрозою застосування ножа, відкрито заволодів гаманцем потерпілого вартістю 30 грн. і грошима в сумі 5 грн. 60 коп..

26 жовтня 2009 року о 2 год. ОСОБА_18 проник у АДРЕСА_1, звідки відкрито, у присутності неповнолітнього ОСОБА_21, намагався викрасти гроші гр. ОСОБА_22, але не закінчив злочин із причин, що не залежали від його волі, оскільки не знайшов грошей.

2 листопада 2009 року опівночі ОСОБА_18 повторно та відкрито, у присутності сторонніх осіб, із майданчика біля бару «Вечір», розташованого на вул. Леніна, 57 у м. Кілія, викрав мопед марки «Вайпер», вартістю 4 000 грн., який належав гр. ОСОБА_20.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_18 залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2011 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_23 та законного представника неповнолітнього засудженого - ОСОБА_24 залишено без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_18 - без зміни. При цьому вказано, що покарання ОСОБА_18 призначено відповідно до вимог закону.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України стверджує, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано положення закону щодо призначення покарання за замах на злочин. Просить переглянути ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_18 та, з урахуванням вимог ст. 68 КК України, знизити засудженому ОСОБА_18 покарання за ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі і за ст. 71 КК України до 5 років 10 місяців позбавлення волі.

На підтвердження того, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, заступник Генерального прокурора України додає до заяви копію ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 червня 2011 року відносно ОСОБА_25 і ОСОБА_26, якою касаційну скаргу засудженого ОСОБА_25 залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Одеської області від 23 липня 2010 року щодо нього - без зміни, однак цей же вирок щодо ОСОБА_26 змінено в порядку ст. 395 КПК України - на підставі ст. 68 КК України знижено призначене ОСОБА_26 за ст. 15, ч. 2 ст. 393 КК України покарання до 5 років 4 місяців позбавлення волі.

Незважаючи на те, що вирок відносно засудженого ОСОБА_26 не був оскаржений, суд касаційної інстанції вийшов за межі касаційних вимог і, керуючись положеннями ст. 395 КПК України, ухвалив таке рішення у зв'язку з тим, що призначене ОСОБА_26 за вчинення замаху на злочин, передбачений ч. 2 ст. 393 КК України, покарання у вигляді 6 років позбавлення волі перевищувало дві третини максимального строку покарання, передбаченого санкцією вказаної частини статті, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 68 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Курапова М.В., який вважав, що заяву слід задовольнити частково, скасувати ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо ОСОБА_18 і направити справу на новий касаційний розгляд, перевіривши матеріали справи і викладені в заяві доводи, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, суд, призначаючи особі покарання, повинен керуватися і межами, встановленими у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і положеннями Загальної частини цього Кодексу (2341-14) одночасно.

Зокрема, положення ч. 3 ст. 68 КК України встановлюють, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (2341-14) .

Винятком із цього правила є лише призначення покарання за злочин, за який передбачено найбільш суворий вид покарання - довічне позбавлення волі.

При розгляді справ у касаційному порядку суд зобов'язаний усувати порушення матеріального і процесуального закону, допущені судами першої й апеляційної інстанцій, не допускаючи випадків як необґрунтованого залишення без зміни помилкових вироків (ухвал), що підлягають скасуванню або зміні в силу статей 367- 372 КПК України, так і необґрунтованого скасування чи зміни обґрунтованих вироків (ухвал).

У кримінальній справі, в якій, на думку заявника, кримінальний закон застосовано правильно, вирок щодо ОСОБА_26 змінено в порядку ст. 395 КПК України - на підставі ст. 68 КК України знижено призначене ОСОБА_26 за ст. 15, ч. 2 ст. 393 КК України покарання до 5 років 4 місяців позбавлення волі, виходячи з того, що призначене за вчинення замаху на злочин, передбачений ч. 2 ст. 393 КК України, покарання у вигляді 6 років позбавлення волі перевищувало дві третини максимального строку покарання, передбаченого санкцією вказаної частини статті, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 68 КК України.

При касаційному ж розгляді справи відносно ОСОБА_18 суд касаційної інстанції перевірив судові рішення у межах касаційних вимог, які стосувалися дотримання процесуальних норм під час досудового слідства і судового засідання та доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також зробив висновок про правильність призначення ОСОБА_18 покарання, в тому числі за ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, тоді як це покарання перевищує дві третини максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого у санкції ч. 3 ст. 186 КК України.

Таким чином, суд касаційної інстанції неоднаково застосував одну й ту саму норму кримінального закону - ст. 68 КК України - щодо подібних суспільно небезпечних діянь - замахів на злочин, - що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Оскільки у справі відносно ОСОБА_18 незаконним є не лише рішення суду касаційної інстанції, яке підлягає скасуванню, а й судові рішення, що залишені ним без зміни, постановлення Верховним Судом України у даній справі нового судового рішення відповідно до положень Глави 32-1 КПК України (1001-05) є неможливим. У зв'язку з цим ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_18 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції, при якому перевірку судових рішень слід провести з дотриманням усіх вимог чинного закону.

Керуючись статтями 400-20, 400-21, 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково. Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України.