Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

розглянувши 15 березня 2012 року в м. Києві клопотання засудженого ОСОБА_3, внесене за поданням п’яти суддів Верховного Суду України, про перегляд у порядку виключного провадження судових рішень щодо нього,

вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2008 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на два роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 8479 грн. 02 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20400 грн. – на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 червня 2008 року близько 18 год., керуючи автомобілем "ВАЗ-2101" та рухаючись по вул.Котовського у м. Зіньків, яка є другорядною, під час переїзду перехрестя з вул. Радянською, яка є головною дорогою, не пропустив мотоцикл ІЖ-П4 під керуванням ОСОБА_5, чим порушив п.п.16.3, 16.11, 2.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , і допустив зіткнення з указаним мотоциклом, внаслідок чого пасажиру цього транспортного засобу ОСОБА_4 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Постановою судді Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року в прийнятті до розгляду апеляції засудженого ОСОБА_3 на вирок суду першої інстанції відмовлено.

У касаційному порядку справа не переглядалась.

У клопотанні засуджений ОСОБА_3, посилаючись на своє складне матеріальне та сімейне становище, просить вирок щодо нього змінити, зменшивши суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілого ОСОБА_4

У поданні п’яти суддів Верховного Суду України, які частково підтримали клопотання засудженого ОСОБА_3, порушено питання про скасування вироку Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2008 року щодо нього в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 та скасування постанови судді Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року з направленням справи щодо ОСОБА_3 в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У поданні зазначається, що місцевим судом при розгляді справи було порушено вимоги ч. 3 ст. 299 КПК України, внаслідок чого суд не досліджував доказів щодо цивільного позову, а суддя Апеляційного суду, не звернувши уваги на це порушення, безпідставно відмовив засудженому ОСОБА_3 у перегляді справи в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання засудженого і подання п’яти суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у клопотанні, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважають, що клопотання ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Як видно з протоколу судового засідання суду першої інстанції, ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України злочину, однак цивільний позов потерпілого визнав лише в тій сумі, яка підтверджена документально, а в частині відшкодування моральної шкоди позов не визнав.

Проте суд, усупереч вимогам ч. 3 ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у повному обсязі, у тому числі і доказів щодо пред’явленого позову.

Суддя апеляційного суду, не дивлячись на те, що в апеляції засудженого йшлося про допущені судом першої інстанції порушення вимог закону в частині вирішення цивільного позову, відмовив у її прийнятті до розгляду, зазначивши, що оскільки справа розглянута в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, ОСОБА_3 не мав права оскаржувати вирок в частині стягнутих з нього сум.

Отже, судами було допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке істотно вплинуло на правильність судових рішень щодо ОСОБА_3, а тому ці рішення підлягають скасуванню з направленням справи в повному обсязі на новий судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, керуючись абзацом 8 пунктом 2 Розділу ХШ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , статтями 400-4, 400-10 КПК України в редакції Закону № 1876-У1 від 11 лютого 2010 року (1876-17) , колегія суддів

клопотання засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2008 року щодо ОСОБА_3 та постанову судді Апеляційного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.