Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Кафідової О.В., Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 лютого 2009 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2009 року,

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 лютого року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним, поновлено його на роботі та стягнуто з ДП «Ялтинський морський торговий порт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73 100 грн. Розподілено судові витрати. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року стягнуто з ДП «Ялтинський морський торговий порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 1 700 грн. Розподілено судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2009 року виправлено описку в описовій частині ухвали апеляційного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року.

30 червня 2010 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 лютого 2009 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2009 року, в якій заявник просив скасувати вказані судові рішення та ухвали та направити справу на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 вересня 2010 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

Ухвалою Верховного Суду України від 11 листопада 2010 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) .

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою Верховного Суду України від 6 грудня 2011 року справу за вищевказаним позовом було передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи викладене, зазначена справа підлягає розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України звільнення працівника із ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року працював на посаді заступника начальника із загальних питань та побуту Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт». 11 квітня 2005 року він був повідомлений про скорочення штату та попереджений за два місяці про звільнення.

Наказом № 120-л від 9 червня 2005 року позивач за п. 1 ст. 40 КЗпП України був звільнений з посади заступника начальника із загальних питань та побуту Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт».

З 10 червня 2005 року по 21 червня 2005 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, про що повідомив адміністрацію порту.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника із ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року (v0009700-92) , розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку, у встановлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 лютого 2009 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 червня 2009 року, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 15 жовтня 2009 року, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.