Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Сімоненко В.М., Олійник А.С., Дербенцева Т.П.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до приватного підприємства «Астерікс-2007», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2011 року,

У вересні 2009 року ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду із позовом про стягнення з ПП «Астерікс-2007», ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідачі не виконали умови кредитного договору.

Представник ПП «Астерікс-2007» - Шкульова Л.С. позовні вимоги не визнала і пояснила, що позивач не надав підтвердження того, що кредит був наданий в повному обсязі, коли саме, одразу чи частками. В той же час проти того, що кредит був отриманий не заперечувала.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ПП «Астерікс-2007», ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №130/MPL-ліміт від 24.04.2008 року основну суму кредиту 360389,98 грн., несплачені відсотки за користування кредитом в сумі 54938,25 грн., пеню за основною сумою 46041,65 грн. та пеню за непогашені проценти в сумі 3836,51 грн., а всього - 465206,36 грн., а також витрати на сплату держмита в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №130/MPL-ліміт/Іпот між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ПП «Астерікс-2007» від 03.09.2008 року.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2011 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року в частині солідарного стягнення заборгованості змінено: стягнуто солідарно з ПП «Астерікс-2007» та ОСОБА_4, а також солідарно з ПП «Астерікс-2007» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №130/MPL-ліміт від 24.04.2008 року основну суму кредиту 360389,98 грн., несплачені відсотки за користування кредитом в сумі 54938,25 грн., пеню за основною сумою 46041,65 грн. та пеню за непогашені проценти в сумі 3836,51 грн., а всього - 465206,36 грн., а також витрати на сплату держмита в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за наступним іпотечним договором №130/MPL-ліміт/Іпот між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ПП «Астерікс-2007» від 03.09.2008 року скасовано, позовну заяву в цій частині залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ставлять питання про часткове скасування рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2011 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи не дають підстав вважати, що при розгляді справи було порушено норми матеріального права або норми процесуального права, які привели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя.

Ухвалюючи рішення суди обгрунтовано виходили з вимог ст. 559 ЦК України та положень п. 1.2.1.6 договорів поруки.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з наданих сторонами доказів, переоцінка яких, відповідно до ст. 335 ЦПК України у повноваження касаційної інстанції не входить.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

На піставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 31 серпня 2011 року на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.