Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_1 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2010 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2010 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, не судиму, -

засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до 1020 грн. штрафу.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 687 грн. 80 коп. матеріальної і 1500 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_2 засуджено за те, що вона і ОСОБА_4, яку звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, 24 листопада 2007 року близько 7 год. 20 хв. на автобусній станції в м. Бориславі Львівської області на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіяли ОСОБА_3 умисні легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді синців і струсу головного мозку.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2010 року вирок міського суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Цим же вироком ОСОБА_3, вирок щодо якої в касаційному порядку не оскаржено, виправдано за ч. 1 ст. 126 КК України.

У касаційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень і закриття щодо ОСОБА_2 справи. Вказує, що суд поверхово з порушенням вимог кримінально-процесуального закону дослідив обставини справи, дав неправильну оцінку зібраним доказам і дійшов необґрунтованого висновку про доведеність обвинувачення і наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, за який її засуджено.

Заслухавши доповідь судді Верховного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі справи судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено. Свої висновки про винність ОСОБА_2 у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, суд зробив на підставі доказів, які з додержанням вимог кримінально-процесуального закону дослідив під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. Зокрема, суд виходив з показань потерпілої ОСОБА_3, показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7, висновків судово-медичної експертизи, долучених до матеріалів справи медичних та інших документів.

Захисник-адвокат ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, а справу щодо ОСОБА_2 – закрити.

Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України. Покарання її призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) №2453 – VI від 7 липня 2010 року, ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533 – III від 21 червня 2001 року і № 3323 – IVвід 12 січня 2006 року), колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги захисника – адвоката ОСОБА_1 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2010 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 відмовити .