Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(доповідач),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Ізюмського міськрайонного центру зайнятості (далі - Ізюмський МРЦЗ) про скасування наказу,

за касаційною скаргою Ізюмського МРЦЗ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Ізюмського МРЦЗ про скасування наказу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, позов задоволено частково.

Скасовано наказ Ізюмського МРЦЗ від 18 січня 2011 року № 4 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та оплата наданих соціальних послуг по безробітній ОСОБА_3" в частині повернення коштів у розмірі 13555,40 грн. В частині повернення коштів у розмірі 60,52 грн. наказ Ізюмського МРЦЗ від 18 січня 2011 року № 4 залишено без змін, а позовні вимоги - без задоволення.

У касаційній скарзі Ізюмський МРЦЗ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди дійшли висновку, що позивач на час подання заяви до відповідача фактично вже не виконувала свої обов'язки за сумісництвом вчителя географії в Іванчуківській ЗОШ, тобто фактично припинила свої трудові відносини з 6 травня 2010 року та вважала себе безробітною, а тому нею при реєстрації не було приховано факт перебування у трудових відносинах з Іванчуківською ЗОШ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2010 року позивач звернулася до Ізюмського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні, де була зареєстрована як шукаюча роботу з відкриттям персональної картки № 203305410051200002.

19 травня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної.

За результатами перевірки достовірності даних щодо ОСОБА_3 складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 06 січня 2011 року № 15, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме: позивач зареєструвалась в центрі зайнятості у період перебування в трудових відносинах з відділом освіти Ізюмської райдержадміністрації.

За результатами перевірки, наказом Ізюмського МРЦЗ від 18 січня 2011 року № 4 прийнято рішення про повернення коштів, виплачених як допомогу по безробіттю та оплату наданих соціальних послуг.

Вказаний наказ направлено на адресу позивача разом з листом-претензією від 20 січня 2011 року № 112, відповідно до яких вона повинна була повернути кошти, виплачені їй, як допомогу по безробіттю за період з 19 травня 2010 року по 15 серпня 2010 року в сумі 13615, 92 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" за відсутності підходящої роботи, рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформлюється наказом центру зайнятості.

Згідно ч. З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як було встановлено судами, 12 травня 2010 року позивач звільнилась за власним бажанням з посади вчителя географії в Іванчуківській ЗОШ, яку займала за сумісництвом. У зв'язку із звільненням в цей же день вона звернулася до Ізюмського МРЦЗ як така, що шукала роботу.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 14 лютого 2007 року № 219 (219-2007-п) (далі - Порядок).

У відповідності до абз. 3 п. 2 Порядку під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості, у якій зазначаються особисті дані особи, останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права-Ваші обов'язки".

При реєстрації у центрі зайнятості до розділу 3 "Інформація про останнє місце роботи" персональної картки ОСОБА_3 було внесено запис про роботу у Ізюмській районній державній адміністрації на посаді начальника відділу освіти та зазначено причину звільнення ст. 36 п. 1 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін).

Судами також встановлено, що при заповненні персональної картки безробітного до розділу 6 "Відношення до зайнятості" не були внесені відомості щодо роботи за сумісництвом вчителем географії в Іванчуківській ЗОШ, яку вона фактично припинила 6 травня 2010 року згідно довідки директора Іванчуківської ЗОШ № 10 від 17 лютого 2011 року та була звільнена наказом від 12 травня 2010 року № 115-к.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (z0915-00) та ч. З ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до положень ст. 47 КЗпПУ позивач вважається звільненою з 12 травня 2010 року, а тому згідно зі ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" ОСОБА_3 набула права на реєстрацію, як безробітна лише з 13 травня 2010 року.

Пунктом 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що обов'язковою умовою стягнення коштів з позивача є саме умисне невиконання безробітним (позивачем) своїх обов'язків та зловживання ними.

Умисного невиконання та зловживання своїми обов'язками з боку позивача судами не було встановлено, а лише було встановлено нерозуміння позивачем положень ст. 47 КЗпП України, а саме: моменту з якого вона вважається звільненою, то з врахуванням положень ст. 43 Конституції України, позивач повинна повернути відповідачу суму виплаченої допомоги по безробіттю лише за 19 травня 2010 року, що згідно довідки відповідача № 149 від 19 січня 2012 року складає 60,52 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Ізюмського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.