Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Карпенко С.О.,

суддів: Гончара В.П., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року,

У грудні 2009 року фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 квітня 2008 року сталась дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_2, який керував автобусом «Yuejin», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, отримав механічні пошкодження. На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту закрите акціонерне товариство «Галактика» виплатило страхове відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 9 618,23 грн. Оскільки, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2009 року, закрите акціонерне товариство «Галактика» уступило право вимоги стягнення виплаченого страхового відшкодування фізичній-особі підприємцю ОСОБА_1, просив суд позов задовольнити.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 на відшкодування шкоди в порядку регресу 9 618,23 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , зміненого Законом України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) , що набрав чинності 13 листопада 2011 року, касаційні скарги (подання), не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Розгляд таких справ Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ починається спочатку.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2011 року справа за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку і, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшов вірного висновку, що фізична-особа підприємець ОСОБА_1 на підставі договору, укладеного із закритим акціонерним товариством «Галактика» про відступлення права вимоги від 20 серпня 2009 року, набув права зворотної вимоги до відповідача внаслідок пошкодження автомобіля, який належить ОСОБА_3

Судом апеляційної інстанції перевірені доводи апеляційної скарги щодо вини у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 та необхідності залучення його до участі у справі.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, заочне рішення Печерського районного суду від 11 лютого 2010 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.