Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду 6 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду 6 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту в Україні, оскільки відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту" (3671-17) відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань та стосовно якого встановлено, що загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 цього Закону обставин, у тому числі тих, що вказав позивач. Крім того, зазначено, що позивач прибув в Україну у серпні 1998 року літаком, у 1999 році звертався за захистом та отримав відмову у визнанні його біженцем, з 9 липня 1999 року по 8 липня 2000 року позивач відбував покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України (підробку посвідчення біженця), з 8 липня 2000 року по 14 листопада 2016 року знаходився на території України нелегально. Також вказано, що у 2010 році позивач одержав паспорт громадянина Судану НОМЕР_1, дійсний до 2020 року.

Таким чином, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного позивачем питання.

За наведених обставин у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду 6 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.