СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            07.06.2005

                             (витяг)

     Бершадський районний   суд  Вінницької  області  вироком  від
20 серпня 2004 р.  засудив К.  за ч.  1 ст.  310 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на
один рік обмеження волі та на підставі ст. 75 КК звільнив його від
відбування покарання з іспитовим строком один рік.

     В апеляційному порядку справа не розглядалася.

     Згідно з вироком суду працівники  міліції  6  липня  2004  р.
виявили  та  вилучили  у К.  незаконно посіяний і вирощений ним на
присадибній ділянці снотворний мак у кількості 491 рослина.

     У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької  області
порушив  питання  про  неправильне  призначення засудженому,  який
досяг пенсійного  віку,  покарання  у  виді  обмеження  волі,  яке
відповідно до закону до нього не призначається.

     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали
кримінальної  справи та обговоривши наведені у касаційному поданні
доводи,  колегія суддів  Судової  палати  у  кримінальних  справах
Верховного  Суду  України  визнала,  що  воно  підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.

     Доведеність вини К.  у вчиненні інкримінованого йому  злочину
підтверджена  сукупністю зібраних у справі доказів,  які правильно
оцінені та обґрунтовано покладені судом в  основу  вироку,  що  по
суті  у  поданні  не  заперечується.  Кваліфікація  злочинних  дій
засудженого за ч. 1 ст. 310 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         є правильною і також не
оспорюється.

     Відповідно до  ч.  З  ст.  61 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання у виді
обмеження волі не  призначається  особам,  що  досягли  пенсійного
віку.

     Як убачається  з  матеріалів  справи,  К.  (1939 р.н.) на час
постановлення  вироку  досяг  пенсійного  віку,  що   унеможливлює
застосування  до  нього такого виду покарання.  Проте ці обставини
суд при призначенні засудженому покарання  не  врахував,  а  отже,
порушив вимоги зазначеної вище статті.

     Передбачене санкцією ч.  1 ст.  310 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання,
крім штрафу та арешту, відповідно до ст. 57 і ст. 61 КК К. не може
бути призначено.

     Водночас за змістом ст. 397 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
         касаційний суд не
вправі змінити призначене К.  покарання у виді обмеження  волі  на
штраф  або арешт,  оскільки цим погіршиться становище засудженого,
який звільнений від відбування покарання на  підставі  ст.  75  КК
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,   застосування  якої  в  разі призначення особі таких
покарань не допускається.

     Таким чином,  санкцією ч.  1 ст.  310 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        , за якою
засуджено  К.,  передбачено  лише такі покарання,  які з огляду на
його вік не можуть бути йому призначені.

     У такому випадку виходячи із роз'яснень, які містяться у п. 8
постанови Пленуму  Верховного  Суду  України від 24 жовтня 2003 р.
N 7 ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
         "Про практику призначення судами кримінального
покарання",  колегія суддів визнала, що К. підлягає звільненню від
покарання на підставі ст.  48 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         (у зв'язку з тим,  що
він  уперше  вчинив  злочин  невеликої  тяжкості  та перестав бути
суспільно небезпечним) та відповідно до ч.  5 ст.  7,  ст.  12 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Враховуючи наведене   колегія   суддів   Судової   палати   у
кримінальних справах Верховного  Суду  України  касаційне  подання
заступника  прокурора  Вінницької  області  задовольнила частково.
Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 20 серпня
2004 р.  щодо  К.  змінено та на підставі ст.  48 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         і
відповідно до ч.  5 ст.  7 КПК ( 1001-05  ) (1001-05)
          звільнено  його  від

покарання.