СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            26.05.2005

     Колегія суддів  Судової   палати   у   кримінальних   справах
Верховного Суду України у складі: <...>

     за участю  прокурора  К.Я.І.  та  адвокатів,   розглянула   в
судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2005 р. кримінальну справу
за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області  на
вирок Дрогобицького  міськрайонного  суду  Львівської  області від
27 квітня 2004 р. щодо К.

     Цим вироком  К.,  9  січня  1967  р.н.,  громадянин  України,
відповідно  до  вимог  ст.  89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         судимості не
має, - засуджений за ст. 204 ч. 1 КК України на два роки обмеження
волі і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування
покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком.

     Постановлено стягнути з К. 110 грн. 16 коп. судових витрат.

     В апеляційному порядку справа не розглядалася.

     За вироком К.  визнано  винним  у  тому,  що  він  наприкінці
2004 р.  на  ринку  в  м.  Самборі  Львівської  області  придбав у
невстановленої слідством  особи  10  л  спирту,  який  перевіз   в
м. Трускавець  Львівської області і за місцем проживання в к.  522
на вул. В.Івасюка, 9 кустарними способом розбавив його водою.

     9 лютого 2004 р.  К.  продав як горілку 250  мл  розбавленого
спирту К. і 1,5 літра - К.

     Цього ж дня засудженого було затримано працівниками міліції і
за місцем його проживання вилучено ємності з рідиною, яка згідно з
висновком хімічної експертизи належить до фальсифікованих спиртних
напоїв.

     У касаційному  поданні  прокурор,  не  оспорюючи  доведеності
винності   К.   у   вчиненні   зазначеного  у  вироці  злочину  та
правильність кваліфікації його дій, просить вирок щодо засудженого
скасувати,   а   справу   направити   на  новий  судовий  розгляд,
посилаючись на неправильне застосування кримінального  закону  при
призначенні покарання.

     Зокрема в  поданні  зазначено,  що у матеріалах справи є дані
про те,  що К.  є інвалідом другої групи,  а відповідно  до  вимог
ст. 61   ч.   3   КК   України  ( 2341-14  ) (2341-14)
          обмеження  волі  не
застосовується до інвалідів першої і другої групи.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора   про   обґрунтованість  касаційного  подання,  яке  він
підтримує і просить задовольнити,  перевіривши  матеріали  справи,
обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів
касаційного суду вважає,  що подання прокурора підлягає частковому
задоволенню, а вирок щодо К. - зміні.

     Як видно із матеріалів справи, К. є інвалідом другої групи, а
тому,  з огляду на його стан,  суд за законом  (ч.  3  ст.  61  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ) не міг застосувати до засудженого за ст.  204
ч. 1 КК України покарання у виді обмеження волі.

     Оскільки вироком К.  призначено  покарання  із  застосуванням
положень ст.  75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  а в поданні прокурора не
йдеться про його м'якість,  то інше,  передбачене в санкції  ч.  1
ст. 204  КК  України,  покарання  з урахуванням вимог ст.  397 КПК
України ( 1003-05 ) (1003-05)
         теж не може бути застосоване до засудженого, у
зв'язку з чим,  виходячи із роз'яснень,  які містяться у ч. 7 п. 8
постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
          від
24  жовтня 2003 р.  "Про практику призначення судами кримінального
покарання", К. підлягає звільненню від призначеного покарання.

     На підставі  викладеного,  керуючись  ст.  ст.  394-396   КПК
України ( 1003-05 ) (1003-05)
        ,  колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:

     Касаційне подання  заступника  прокурора  Львівської  області
задовольнити частково.

     Вирок Дрогобицького  міськрайонного  суду  Львівської області
від 27 квітня 2004 р. щодо засудженого К. змінити - звільнити його

від призначеного судом покарання.