Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області постановою від 18 лютого 2005 р. повернув кримінальну справу за обвинуваченням Ш.С., С.М., С.В., Г.О. за ч. 4 ст. 187, пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК (2341-14) , Є.Ю. - за ч. З ст. 186, ч. 4 ст. 187, пунктами 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, О.А. - за ч. З ст. 185, ч. З ст. 186 КК зі стадії попереднього розгляду прокурору цієї області для проведення додаткового розслідування.

Органи досудового слідства обвинувачували названих осіб (крім О.А) у тому, що в ніч на 27 липня 2004 р. вони за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на П.В., під час якого з особливою жорстокістю, маючи намір позбавити потерпілого життя та діючи з корисливих мотивів, умисно завдали йому численних ударів ногами й руками в життєво важливі органи, внаслідок чого він помер.

Крім того, Є.Ю. і О.А. обвинувачувалися в тому, що 15 липня 2004 р. за попередньою змовою між собою із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілої, та з погрозою застосування такого насильства відкрито викрали майно С.Н. на загальну суму 170 грн., чим заподіяли їй значну шкоду, а О.А. - й в тому, що 17 та 24 серпня 2004 р. вона за попередньою змовою з іншою особою проникла в будинок С.Н., звідки таємно викрала майно на загальну суму 525 грн., спричинивши значну шкоду потерпілій.

На стадії попереднього розгляду справи суддя апеляційного суду дійшов висновку, що органи досудового слідства істотно порушили вимоги кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постанови, оскільки вважав, що наведені в ній підстави повернення справи на додаткове розслідування не ґрунтуються на матеріалах останньої і що перешкод для призначення справи до судового розгляду немає.

Вислухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК (1003-05) суддя при попередньому розгляді справи може повернути її на додаткове розслідування з власної ініціативи лише в тому разі, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Суддя апеляційного суду, ухвалюючи з власної ініціативи рішення про направлення справи на додаткове розслідування, виходив із того, що органи досудового слідства не врахували вимоги статей 64, 132, 223 КПК (1001-05, 1002-05) , а саме: пред'явили неконкретне обвинувачення; не виклали в постановах про притягнення як обвинувачених та в обвинувальному висновку обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі (місце, час, спосіб, мотиви, наслідки злочину та у вчиненні яких саме дій обвинувачуються винні особи); не навели ознак об'єктивної сторони складу злочинів, внаслідок чого було порушено права обвинувачених на захист.

Суддя також зазначив, що органи досудового слідства порушили вимоги ст. 433 КПК (1003-05) , зокрема, неповністю встановили дані, які характеризують особу обвинувачених Ш.С. і С.М.

Таке рішення судді не можна визнати обґрунтованим, оскільки наведені в постанові підстави не є тими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду та наявність яких тягне безумовне повернення її на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду (ч. 1 ст. 246 КПК (1003-05) ).

Зазначивши у постанові, що однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування стало порушення права обвинувачених на захист при відтворенні обстановки й обставин події, суддя фактично вирішив наперед питання про допустимість доказів, що заборонено законом. Аналізуючи текст постанов про притягнення як обвинувачених та обвинувального висновку, він вдався до оцінки доказів, що також не вправі був робити.

Отже, висновок судді про те, що справу необхідно повернути для додаткового розслідування, є таким, що суперечить вимогам закону, тому його постанова підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи, задовольнила: постанову судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2005 р. про повернення кримінальної справи щодо Ш.С, С.М., С.В. та інших осіб прокурору цієї області для проведення додаткового розслідування скасувала і направила справу в той же суд на новий судовий розгляд.