КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            22.03.2005

                             (Витяг)

     Апеляційний суд   Дніпропетровської   області   ухвалою   від
13 січня 2005 р. повернув кримінальну справу за обвинуваченням Т.,
К.В.  і П.Н.  за пунктами 4,  6,  9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.
152, ч. 4 ст. 187 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а Т. ще й за ч. 1 ст. 122 того ж
Кодексу зі стадії судового  розгляду  прокурору  Дніпропетровської
області для додаткового розслідування.

     Органи досудового слідства обвинувачували Т.,  К.В.  і П.Н. у
вчиненні таких злочинів.

     Уночі 14 квітня 2004 р. зазначені особи за попередньою змовою
між  собою  під  час розбійного нападу на П.М.    з проникненням у
належне йому житло умисно  з  корисливих  мотивів  і  з  особливою
жорстокістю вбили  потерпілого  і  заволоділи  його майном на суму
2 тис. 200 грн.

     Тієї ж ночі вони  за  попередньою  змовою  проникли  в  житло
співмешканки П.М.  - К.І. - і   з   метою приховання вчинених ними
злочинів вбили її з особливою жорстокістю.  При цьому Т.  і   К.В.
зґвалтували потерпілу.  П.Н.    була співвиконавицею цих злочинів,
застосовуючи насильство щодо К.І.

     У касаційному поданні прокурор,  який брав участь у  розгляді
справи  судом  першої інстанції,  посилаючись на необгрунтованість
ухвали цього суду, порушив питання про її скасування і направлення
справи на новий судовий розгляд.

     Заслухавши доповідь  судді,  думку прокурора,  який підтримав
касаційне подання,  перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши
наведені  у  поданні  доводи,  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних справах Верховного  Суду  України  визнала,  що  воно
підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до  ч.  1  ст.  281  КПК  ( 1003-05  ) (1003-05)
         суд вправі
повернути кримінальну справу на додаткове розслідування з  мотивів
неповноти або неправильності досудового слідства лише в тому разі,
коли їх не можна усунути в судовому засіданні.

     Суд першої  інстанції   мотивував   направлення   справи   на
додаткове   розслідування   тим,  що  під  час  судового  слідства
неможливо  встановити  родичів  убитого  П.М.,     які   могли   б
реалізувати  права потерпілого,  і запропонував органам досудового
слідства  встановити  коло  цих  осіб,  відповідно   до   ст.   49
КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
         визнати когось із них потерпілим,  роз'яснити йому
відповідні права та виконати інші необхідні у зв'язку з цим слідчі
дії.

     Як зазначено  у  касаційному  поданні,  при розгляді справи в
судовому засіданні встановлено,  що у П.М.    є  мати П.Л. Суд міг
сам   визнати   її   потерпілою   (а   уповноважену  нею  особу  -
представником потерпілого)  і  допитати  її  відповідно  до  вимог
ст. 308  КПК  ( 1003-05  ) (1003-05)
        .  Тому,  на  думку прокурора,  підстав
вважати, що у справі  істотно  порушено  права  потерпілого  і  ці
порушення неможливо усунути в судовому засіданні, у суду не було.

     Невизнання особи  потерпілим на стадії досудового слідства не
належить до істотних порушень кримінально-процесуального закону та
прав потерпілого, які перешкоджають призначенню справи до розгляду
по суті.

     В ухвалі про направлення справи  на  додаткове  розслідування
суд не зазначив, унаслідок яких обставин він не може сам усунути в
судовому засіданні виявлені ним порушення закону.

     Ураховуючи наведене,  колегія   суддів   Судової   палати   у
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України касаційне подання
прокурора задовольнила: ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 13 січня 2005 р. про повернення кримінальної справи за
обвинуваченням Т.,  К.В.  і П.Н.      прокурору цієї  області  для
додаткового  розслідування  скасувала  і направила справу в той же

суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.