Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Бухтіярової І.О.

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013

у справі № 2а-4333/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Явкинський елеватор"

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

Публічне акціонерне товариство "Явкинський елеватор" звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 04.05.2011 № 0000092301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ "Явкинський елеватор" щодо правових відносин з платником податків-постачальником ТОВ "Магнолія-Л" за період з 01.11 по 31.12.2010, складено акт № 92/23-00955070 від 18.04.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем штучно сформований податковий кредит у листопаді та грудні 2010 року у розмірі 438 858 грн., в т.ч. за листопад 2010 року 406 382 грн., грудень 2010 року 77 376 грн.; в ході перевірки встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ВАТ "Явкинський елеватор" від ТОВ "Магнолія-Л" в листопаді-грудні 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року з обсягів придбання від ТОВ "Магнолія-Л" (а отже і задекларований податковий кредит) є недійсними.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.05.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 604 823 грн., в т.ч.: 438 858 грн. основного платежу та 120 965 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентом - ТОВ "Магнолія-Л", постачальниками якого, в свою чергу, були ПП "Альтекс-Юг" та ТОВ "Гідралтекс Сервіс", які відсутні за місцем знаходження, у них відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів), а ТОВ "Магнолія-Л" не надало первинних документів щодо розрахунків з ПП "Альтекс-Юг" та щодо транспортування зернових культур від ТОВ "Гідралтекс Сервіс", податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Магнолія-Л" ВАТ "Явкинський елеватор", та про укладення між позивачем та його контрагентом угод без мети настання реальних наслідків, що обумовлені ними. За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ "Магнолія-Л" було укладено договір складського зберігання від 18.10.2010 № 107, за умовами якого позивач у листопаді-грудні 2010 року прийняв на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (соняшник).

За цим договором позивач, окрім послуг по зберіганню, за плату також зобов'язується надавати ТОВ "Магнолія-Л" додаткові послуги, а саме: приймання, доопрацювання, доробка (сушіння, очищення, фумігація та інші технологічні операції по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання), а також послуги по її відвантаженню.

На виконання умов договору від 18.10.2010 року № 107 позивачем прийнято на відповідальне зберігання від ТОВ "Магнолія-Л" продукцію (соняшник) фізичною вагою 2 210 480 кг.

Факт прийняття соняшника на зберігання підтверджено товарно-транспортними накладними, документами складського обліку (складськими квитанціями), а також документами внутрішнього контролю позивача.

Також, позивачем було укладено з ТОВ "Трайгон-Експорт" договір комісії № 3-K від 01.07.2010, згідно якого позивач зобов'язується здійснювати від свого імені і за рахунок ТОВ "Трайгон-Експорт" закупівлю сільськогосподарської продукції у постачальників.

На виконання договору комісії позивачем було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ "Магнолія-Л" на придбання сільгосппродукції (соняшник), попередньо переданої ТОВ "Магнолія-Л" на відповідальне зберігання позивачеві.

До таких договорів купівлі-продажу відносяться:

- договір купівлі-продажу № 170/ЯВ від 08.11.2010 на загальну суму 489 885,60 грн., в тому числі ПДВ 81 647,60 грн.;

- договір купівлі-продажу № 175/ЯВ від 10.11.2010 на загальну суму 638 520,34 грн., в тому числі ПДВ 106 420,06 грн.;

- договір купівлі-продажу № 203/ЯВ від 25.11.2010 на загальну суму 658 782,49 грн., в тому числі ПДВ 109 797,08 грн.;

- договір купівлі-продажу № 207/ЯВ від 30.11.2010 на загальну суму 651 100,61 грн., в тому числі ПДВ 108 516,77 грн.;

- договір купівлі-продажу № 211/ЯВ від 02.12.2010 на загальну суму 464 854,54 грн., в тому числі ПДВ 77 475,76 грн.;

- договір купівлі-продажу № 216/ЯВ від 09.12.2010 на загальну суму 427 379,04 грн., в тому числі ПДВ 71 229,84 грн.;

- договір купівлі-продажу № 217/ЯВ від 15.12.2010 на загальну суму 848 811,78 грн., в тому числі ПДВ 141 468,63 грн.;

- договір купівлі-продажу № 224/ЯВ від 21.12.2010 на загальну суму 411 999,60 грн., в тому числі ПДВ 68 666,60 грн.

Факт придбання соняшника у ТОВ "Магнолія-Л" підтверджується первинними документами по кожному із договорів купівлі-продажу, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Придбана позивачем на виконання договору комісії № 3-K від 01.07.2010 сільськогосподарська продукція, була передана ТОВ "Трайгон-Експорт", що підтверджено відповідними первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними, складськими квитанціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача; на час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередній постачальник товариства був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні; податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання; якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на такий податковий кредит.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як встановлено матеріалами справи, витрати позивача по сплаті податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які виписані його контрагентом.

На момент вчинення спірних правовідносин безпосередній контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження податкового кредиту, який був належним чином відображений ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

За встановлення в судовому порядку формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді на підставі належним чином оформлених первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих ТОВ "Магнолія-Л", яке на момент їх видачі було зареєстроване платником податку на додану вартість, донарахування позивачу грошових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази у відповідності до вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.