Роздільнянський районний суд Одеської області вироком від 21 листопада 2003 р. засудив Віталія К., раніше судимого, і Володимира К. за ч. 3 ст. 186 КК (2341-14) на шість років позбавлення волі, Владислава К. - за ст. 198 КК на один рік позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК йому остаточно визначив покарання у виді шести років позбавлення волі. Постановлено стягнути з Віталія К. і Володимира К. на користь Х-ої у солідарному порядку 1 тис. 360 грн. на відшкодування матеріальної і 10 тис.грн. моральної шкоди.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 20 квітня 2004 р. вирок щодо цих засуджених у справі залишив без зміни.

Віталія К. і Володимира К. визнано винними в тому, що 26 березня 2001 р. вони, перебуваючи в стані сп'яніння, за попередньою змовою між собою (а Віталій К. - ще й повторно) проникли в житло та застосувавши насильство до Х-ка та Х-ої, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, відкрито викрали майно останньої на загальну суму 2 тис. 280 грн., заподіявши їй значної шкоди.

Владислава К. визнано винуватим у тому, що він того ж дня придбав у Володимира К. долари США, знаючи про те, що вони здобуті злочинним шляхом.

У касаційних скаргах засуджені, пославшись на безпідставність їх засудження та на істотні порушення судами першої й апеляційної інстанцій вимог кримінально-процесуального законодавства, просили судові рішення скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав за необхідне касаційні скарги засуджених задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу щодо них направити на новий апеляційний розгляд, а також перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 КПК (1001-05) учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Письмове клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання зазначені особи мають право заявити протягом трьох діб із часу проголошення вироку чи іншого судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що суд проголосив вирок 21 листопада 2003 р. Протягом трьох діб з часу проголошення вироку і після цього засуджений Володимир К. звертався до судів першої та апеляційної інстанцій із письмовими клопотаннями, в яких просив ознайомити його (за участі захисника К.Г.) з матеріалами справи, протоколом судового засідання та з технічним записом судового процесу, оскільки він не може подати змістовну апеляцію, не ознайомившись із ними.

У справі немає даних про те, що суд першої інстанції викликав Володимира К. в суд для ознайомлення з протоколом судового засідання. Натомість у ній є довідка судді від 2 лютого 2004 р., згідно з якою Володимира К. доставили із слідчого ізолятора у виправно-трудову установу Роздільнянського РВ МВС України не для вирішення питань, які він порушив у своїх клопотаннях, а також акт секретаря судового засідання від 3 лютого 2004 р., у якому зазначено, що Володимиру К. було надано можливість ознайомитися з матеріалами справи та протоколом судового засідання, але він не скористався цим, пославшись на відсутність захисника та незадовільний стан свого здоров'я. Даних про те, що засуджений за станом здоров'я не міг у зазначений день ознайомитися з матеріалами справи й протоколом судового засідання, у справі немає. 10 лютого 2004 р. Володимир К. подав до суду першої інстанції аналогічне попереднім письмове клопотання. Проте суд не розглянув це клопотання і письмової відповіді не дав.

З огляду на це Володимир К. 22 березня 2004 р. звернувся до апеляційного суду зі скаргою, у якій просив суд не розглядати справу за апеляціями інших учасників до задоволення судом першої інстанції зазначених вище клопотань.

За таких обставин апеляційний суд не вправі без виконання у справі вимог ст. 88 КПК (1001-05) розглядати справу за апеляцією засудженого, в якій останній посилається лише на незаконність вироку і зазначає, що її зміст він розкриє у доповненнях до апеляції після ознайомлення з матеріалами справи та з протоколом судового засідання. Однак суд розглянув апеляцію і, таким чином, позбавив Володимира К. можливості скористатися правами, гарантованими йому статтями 88, 87-1, 349 КПК (1001-05, 1003-05) .

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції надав Володимиру К. можливість за графіком ознайомитися з матеріалами справи, протоколом судового засідання та технічним записом судового процесу, однак він не скористався нею. При цьому не враховано наведене вище і лист за підписом судді, в якому зазначено, що засуджений після проголошення вироку не має права на ознайомлення з матеріалами справи. Усе це свідчить про порушення апеляційним судом права засудженого Володимира К. на свій захист, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК (1003-05) є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Крім того, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною й тому, що суд постановив її без урахування вимог п. 6 ч. 1 ст. 377 і ст. 365 КПК (1003-05) , а саме не зазначив: чиї інтереси представляли в суді захисники; підстави, якими вони обїрунтовували вимогу про скасування вироку, та причини, через які їхні апеляції залишені без задоволення; те, що засуджені Віталій К., Володимир К. і Владислав К. в апеляціях стверджували лише про незаконність вироку, обіцявши мотиви його незаконності навести після ознайомлення з матеріалами справи, протоколом судового засідання та з технічним записом судового процесу.

З огляду на зазначене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційні скарги засуджених Віталія К., Володимира К., Владислава К. задовольнила частково: ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2004 р. щодо них скасувала і направила справу у той же суд на новий апеляційний розгляд, зобов'язавши його ретельно перевірити наведені у касаційних скаргах доводи засуджених.