КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            14.12.2004
 
 
                             (Витяг)
 
     Деснянський районний суд м.  Чернігова вироком від 19  квітня
2004 р.  виправдав К.,  який обвинувачувався за ч. 2 ст. 364, ч. 2
ст. 366 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        , за відсутністю в його діях складу злочину.
 
     Органи досудового слідства обвинувачували  К.,  який  обіймав
посаду голови правління відкритого акціонерного товариства (далі -
ВАТ) і був посадовою особою,  в тому,  що він, використовуючи своє
службове  становище  всупереч  інтересам служби,  продав 15 квітня
2003 р.  належний ВАТ трактор за 45 тис. грн., оформивши продаж за
15 тис.  грн.,  а 30 тис. грн. відповідно до угоди з покупцем взяв
готівкою  без  складення   бухгалтерських   документів   з   метою
використати   ці   кошти   для   купівлі  акцій  ВАТ  з  подальшим
перерозподілом їх між собою і членами  правління.  Крім  того,  К.
вніс  завідомо  неправдиві  відомості  у  договір купівлі-продажу,
зазначивши в ньому,  що трактор був проданий не за 45 тис. грн., а
за 15 тис. грн.
 
     За апеляцією прокурора,  який брав участь у судовому розгляді
справи,  апеляційний суд Чернігівської області 12 серпня  2004  р.
вирок  місцевого суду скасував і постановив новий,  яким визнав К.
винним у вчиненні злочинів,  відповідальність за  які  передбачена
ч. 2 ст.  364,  ч.  2 ст.  366 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  на підставі ст. 70
цього Кодексу визначив йому за  сукупністю  злочинів  покарання  у
виді  п'яти  років  позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади,  пов'язані  з  виконанням   організаційно-розпорядчих   та
адміністративно-господарських  обов'язків,  строком  на два роки і
відповідно до ст.  75 того ж Кодексу звільнив від відбування цього
покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
 
     У касаційних скаргах засуджений К.  та його захисник порушили
питання про скасування вироку апеляційного суду і залишення в силі
вироку  місцевого  суду,  посилаючись  на те,  що в діях К.  немає
складу злочину,  а  висновки  апеляційного  суду  не  відповідають
фактичним обставинам справи й мають суперечливий характер.
 
     Перевіривши матеріали   справи   та  обговоривши  наведені  у
скаргах доводи,  колегія  суддів  Судової  палати  у  кримінальних
справах  Верховного  Суду  України  задовольнила скарги частково з
таких підстав.
 
     Як убачається з матеріалів справи,  апеляційний суд, визнаючи
засудженого   винним   у   зловживанні   службовим  становищем  та
службовому підробленні,  які спричинили тяжкі наслідки,  виходив з
того, що К. при укладанні договору купівлі-продажу трактора діяв з
корисливих  мотивів  -  хотів  викупити  в  інших   акціонерів   і
перерозподілити  між  собою та членами правління акції ВАТ з метою
впливу  на  його  фінансово-господарську  діяльність.  Проте   цей
висновок  недостатньо  обґрунтований  у  вироку.  Під час судового
засідання засуджений стверджував,  що він діяв  в  інтересах  ВАТ,
тому що акції мали бути викуплені останнім і за його кошти.
 
     Апеляційний суд не навів у вироку достатніх доказів того,  що
одержана за посередництвом головного  бухгалтера  ВАТ  готівка  за
проданий  трактор  не  могла бути оприбуткована бухгалтерією.  При
цьому він визнав,  що внаслідок ненадходження зазначених коштів  у
касу  ВАТ  інтересам останнього було заподіяно матеріальної шкоди,
що спричинило тяжкі наслідки.
 
     Допитаний у судовому засіданні свідок Б. стверджував, що сума
30  тис.  грн.  могла  бути  оприбуткована  у касі ВАТ,  хоча й із
порушенням правил ведення касових операцій.  Це підтвердили в суді
експерт В. і спеціаліст П.
 
     Із показань  засудженого  та  свідків  у  судовому  засіданні
вбачається, що зазначена готівка не надійшла до каси лише тому, що
була  вилучена  працівниками міліції одразу ж після того,  як була
передана  головному  бухгалтеру  ВАТ  Б.  При  цьому   ні   органи
досудового слідства, ні суд не навели доказів того, що свідок Б. і
засуджений К. діяли за попередньою змовою, маючи намір привласнити
зазначені  кошти  чи  розпорядитися  ними  без оприбуткування їх у
касі.
 
     Викликає сумнів і рішення  суду  апеляційної  інстанції  щодо
звернення  вилучених  30  тис.  грн.  на  користь  держави  на тій
підставі,  що ці гроші були  "міченими"  і  використовувалися  для
викриття  незаконних  дій  К.,  - адже останньому було пред'явлено
обвинувачення в неоприбуткуванні у касі ВАТ тих самих коштів.
 
     У зв'язку з істотними суперечностями у висновках апеляційного
суду  та  відсутністю в його вироку переконливої аргументації щодо
невідповідності    дійсності    заперечень    засудженого    проти
пред'явленого  йому  обвинувачення колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду  України  вирок  апеляційного
суду Чернігівської області від 12 серпня 2004 р. щодо К. скасувала
і направила справу на новий апеляційний розгляд.