Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

за участю представників позивача Устімчева Д.В., відповідача Хітько В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС (правонаступник - Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року

у справі № 2а-5587/11/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У квітні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком", позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року № 0000384210, яким товариству застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 680,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року, позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 15 березня 2011 року № 0000384210; присуджено на користь ВАТ "Укртелеком" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 лютого 2011 року Красилівською міжрайонною державною податковою інспекцією Хмельницької області проведено фактичну перевірку господарської одиниці відділення "Телекомсервіс", що належить до Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком", розташованого по вул. Незалежності, 3 в м. Красилів.

За результатами перевірки складено акт № 0067/22/10/23/01182500 від 21 лютого 2011 року, на підставі якого відповідачем прийнято рішення від 15 березня 2011 року № 0000384210 про застування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг" (незабезпечене зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 02 грудня 2010 року та 08 грудня 2010 року).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок винесення оскаржуваного рішення, зокрема, акт перевірки надіслано не позивачу, а його відокремленому підрозділу (філії) - Хмельницька філія ВАТ "Укртелеком", у зв'язку з чим у СДПІ не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Однак, такі висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Статтею 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК) передбачено порядок та строки оформлення результатів перевірок.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (п. 86.7 ст. 86 ПК).

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

При цьому, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин має визначатись судом з урахуванням змісту ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, принципів адміністративного судочинства.

В ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розкривається значення принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. При цьому, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 58 ПК податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, підставу для визначення грошового зобов'язання, посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов'язання, попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання, граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій не дослідили законність підстав його прийняття, тобто порушення платником податків норм права, визначені податковим органом.

Саме по собі направлення акту перевірки відокремленому підрозділу (філії) юридичної особи не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення і, як наслідок, про його скасування. У цьому випадку рішення необхідно перевіряти на порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, оскільки акт лише фіксує обставини, встановлені службовими особами контролюючих органів у процесі здійснення перевірки, а також їх висновки, юридичну кваліфікацію зазначених обставин, що потім зазначається у податковому повідомлені-рішенні, яке тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Тоді як у іншому випадку, наслідком ненаправлення акту перевірки може бути визнання протиправними дій суб'єктів владних повноважень.

При цьому слід зазначити, що акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, проте посилання позивача на ту обставини, що в оскаржуваному рішенні вказано інший акт, без дослідження такого факту, свідчить про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а-5587/11/2670 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.