СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            25.11.2004

                             (Витяг)

     Олександрійський міський  суд Кіровоградської області вироком
від 29 січня 2004 р.  засудив В. за ч. 5 ст. 185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         із
застосуванням ст. 69 цього Кодексу на п'ять років позбавлення волі
з конфіскацією всього майна.

     Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 11 травня
цього ж року зазначений вирок залишив без зміни.

     В. визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин. В. і
Г.,  вирок щодо якого не оскаржено,  котрі  працювали  охоронцями,
організувалися  з  К.,  Б.  й  А.  в  стійке  об'єднання  з  метою
систематичного таємного розкрадання насіння  соняшника,  для  чого
розподілили  між собою ролі та розробили план дій.  Крім того,  по
окремих  епізодах  крадіжок  вони  залучили  М.,  З.  та  Ф.   Для
перевезення     викраденого     насіння    вони    використовували
автотранспорт.

     Таким чином,  В.  у  складі  організованої  групи  з   іншими
учасниками  в  період з 19 вересня по 14 листопада 2002 р.  таємно
викрав майно аграрного технікуму (насіння  соняшника)  в  особливо
великих розмірах на загальну суму 24 тис. 267 грн.

     У касаційній   скарзі  захисник  порушив  питання  про  зміну
судових рішень щодо засудженого В. та просив перекваліфікувати дії
останнього  з  ч.  5 на ч.  4 ст.  185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         і призначити
покарання,  не пов'язане з позбавленням волі,  застосувавши ст. 75
цього  Кодексу.  Захисник  також зазначив,  що В.  вчинив крадіжки
тільки за  попереднім  зговором  з  іншими  засудженими  нестійкою
групою  в різних складах.  Не погодився він і з сумою викраденого.
На  думку  захисника,  оскільки  було  викрадено   менше   насіння
соняшника,  ніж це вказано у вироку,  висновки щодо винності В.  у
вчиненому злочині не відповідають фактичним обставинам справи.

     Перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши   наведені   у
касаційних   скаргах  доводи,  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних справах  Верховного  Суду  України  залишила  їх  без
задоволення з таких підстав.

     Як видно  з матеріалів справи,  висновки суду про доведеність
винності  В.  у  крадіжці  майна  в  особливо   великих   розмірах
ґрунтуються   на  зібраних  та  ретельно  перевірених  у  судовому
засіданні доказах.  Доводи ж про  невідповідність  висновків  суду
фактичним   обставинам   справи,   наведені  у  касаційній  скарзі
захисника, безпідставні.

     Так, із показань свідків Д.  і Б-на вбачається,  що зі складу
було викрадено насіння соняшника у великій кількості.

     Про те,  що  з  аграрного  технікуму  було викрадено 24 тонни
267 кілограмів   насіння,   свідчать   результати   документальної
ревізії.

     Немотивованими є   посилання   захисника   на   те,   що  суд
безпідставно визнав В.  винним у крадіжці чужого  майна  у  складі
організованої групи.

     Як убачається з матеріалів справи, засуджені В., Г., К., Б. й
А.  організувались у стійке  об'єднання,  попередньо  розподіливши
ролі кожного у викраданні насіння соняшника, мали єдиний умисел на
реалізацію злочинного плану, про який знали всі учасники групи.

     Між ними існували  стабільні  взаємовідносини  у  зв'язку  із
вчинюваними крадіжками,  розподіл ролей, домовленість щодо способу
проникнення  у  сховище,   вивезення   та   подальшої   реалізації
викраденого.

     За таких   обставин   колегія   суддів   Судової   палати   у
кримінальних справах  Верховного  Суду  України  визнала,  що  дії
засудженого В.  за  ч.  5  ст.  185  КК  ( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано
правильно,  призначене покарання відповідає вимогам  кримінального

закону і є справедливим.