КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
02.11.2004
(Витяг)
Апеляційний суд Луганської області ухвалою від 26 липня
2004 р. направив кримінальну справу за обвинуваченням К. за ч. 1
ст. 115, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
, Л. і Д. - за
ч. 1 ст. 396 цього Кодексу прокуророві зазначеної області для
проведення додаткового розслідування.
Органи досудового слідства обвинувачували К., Л. і Д. у
вчиненні таких злочинних дій.
8 жовтня 2003 р. названі особи в кафе вживали зі своїми
знайомими К.С. і М. спиртні напої. Під час розмови у К. і Л. виник
конфлікт із К.С., у ході якого останній ударив рукою в обличчя Л.,
від чого той упав. З метою вчинення умисного вбивства К.С. з
особистої неприязні, К. тричі вдарив його кухонним ножем у сідниці
й один раз у поперек, заподіявши колото-різані поранення,
внаслідок яких потерпілий помер.
Щоб приховати вчинене, К. вирішив убити М. і почав
примушувати до виконання злочинного наміру Л. Той спробував це
зробити, поклавши подушку на обличчя М., яка лежала на дивані, але
добровільно відмовився від вчинення вбивства. Щоб довести задумане
до кінця, К. задушив потерпілу руками.
З метою приховання вчиненого К., Л. і Д. поїхали до гаражного
кооперативу і взяли лопати для копання могил. За територією
кооперативу Л. спалив подушку, а К. викинув ніж, яким убив К.С.
Після цього вони поїхали в інше місце і там Д. за вказівкою К.
намагався викопати могилу, але з об'єктивних причин не зміг цього
зробити. Пізніше, взявши в гаражі К. металеві диски для
автомобіля, злочинці повернулися до кафе, завантажили трупи К.С.
та М. в автомобіль і відвезли на берег річки, в яку Л. і Д.
вкинули їх, попередньо прив'язавши до них металеві диски.
Апеляційний суд, задовольняючи клопотання захисника про
повернення справи на додаткове розслідування, послався в ухвалі на
неповноту досудового слідства. Він, зокрема, зазначив, що слідчим
не з'ясовано обставини заподіяння К.С. інших тілесних ушкоджень
(крім ножових поранень), причини суперечностей у показаннях К. та
інших підсудних щодо зникнення ювелірних прикрас М., обставин та
мотивів її вбивства.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції, у касаційному поданні, а захисник у касаційній скарзі
порушили питання про повернення справи на новий судовий розгляд,
посилаючись на те, що підстав для направлення її на додаткове
розслідування немає, а викладені в ухвалі доводи щодо неповноти і
неправильності досудового слідства не відповідають установленим у
справі фактичним обставинам. Захисник крім того зазначив, що
можливості отримання додаткових доказів вичерпано.
Перевіривши матеріали справи й обговоривши викладені у скарзі
та поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України задовольнила їх із таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти
або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді,
коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в
судовому засіданні. Повертаючи справу на додаткове розслідування,
суд зазначив, що органам досудового слідства необхідно
конкретизувати мотиви вчинення К. неправомірних дій щодо К.С.
Проте зі змісту постанови про притягнення К. як
обвинуваченого та обвинувального висновку вбачається, що органи
досудового слідства обвинувачували К. у вчиненні умисного вбивства
К.С. з особистої неприязні. Матеріали судового слідства свідчать
про те, що у справі не було встановлено обставин, які перешкоджали
б суду дати належну оцінку дослідженим доказам і дійти правильного
висновку з цього питання, не повертаючи справу на додаткове
розслідування. Не наведено таких обставин і в ухвалі суду.
З тих же мотивів не можна визнати обґрунтованою вказівку суду
про необхідність з'ясувати обставини, за яких К.С. було заподіяно
інші тілесні ушкодження, оскільки з цього приводу в судовому
засіданні дали показання Л., Д. і свідок Т. Даних про те, що були
ще й інші очевидці подій, у справі не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 276 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
справу можна
повернути на додаткове розслідування для пред'явлення особі
обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено, лише за
відповідним клопотанням прокурора, потерпілого чи його
представника.
У розглянутій справі такого клопотання заявлено не було. Тому
питання щодо необхідності перевірки під час додаткового
розслідування даних про зґвалтування М. і зникнення її ювелірних
прикрас в ухвалі порушено незаконно. Крім того, суд дослідив ряд
доказів, що стосуються цих обставин, і мав можливість прийняти
відповідне рішення на підставі їх оцінки.
Таким же чином, - дослідивши й оцінивши показання підсудних,
експертів, висновки експертиз та інші докази, - суд міг з'ясувати
причини суперечностей у показаннях підсудних щодо заподіяння
тілесних ушкоджень М.
В описовій частині обвинувального висновку наведено обставини
справи, як їх установлено на досудовому слідстві, та зібрані у
справі докази, а також перелічено обставини, які обтяжують і
пом'якшують покарання. Тому підстав вважати, що цей висновок не
відповідає вимогам ст. 223 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
, як зазначено в ухвалі
суду, немає.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України ухвалу Апеляційного
суду Луганської області від 26 липня 2004 р. про направлення
кримінальної справи щодо К., Л. і Д. прокурору цієї області для
проведення додаткового розслідування скасувала і направила цю
справу на новий судовий розгляд.