СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            12.10.2004

                             (Витяг)

     Івано-Франківський міський суд вироком від 11 вересня 2003 р.
засудив  З.  за  ч.  2  ст.  186  КК  ( 2341-14  ) (2341-14)
         на чотири роки
позбавлення волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його
від покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

     В апеляційному порядку справа не розглядалася.

     Цей же  суд  постановою  від  8  грудня  2003 р.  за поданням
кримінально-виконавчої  інспекції  направив  З.   для   відбування
призначеного  покарання у зв'язку з тим,  що за період перебування
на  обліку  він  зарекомендував  себе  з  негативного   боку:   на
неодноразові   виклики   у  названу  інспекцію  не  з'являвся,  на
попередження  не  реагував,  покладені  на  нього   обов'язки   не
виконував.

     У касаційній скарзі засуджений,  посилаючись на те, що суд не
навів жодних доказів,  які б свідчили про його неналежну поведінку
під  час перебування на обліку та ухилення від покладених на нього
обов'язків, просив постанову суду скасувати.

     Заслухавши суддю-доповідача,  думку прокурора про  скасування
постанови суду щодо З., перевіривши матеріали справи й обговоривши
наведені  у  скарзі  доводи,  колегія  суддів  Судової  палати   у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна
скарга піддягає частковому задоволенню з таких підстав.

     Згідно з ч.  2 ст.  78 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         та ч.  2 ст.  114-4 ВТК
( 3325-07  ) (3325-07)
          1970  р.,  якщо  засуджений не виконує покладених на
нього  обов'язків  або  систематично  вчинює  правопорушення,   що
потягли  адміністративні  стягнення  і свідчать про його небажання
стати  на  шлях  виправлення,  суд   направляє   засудженого   для
відбування призначеного покарання.

     Як убачається  з  вироку,  при застосуванні до З.  ст.  75 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
           на  нього  не  було  покладено  жодних   обов'язків,
передбачених ст.  76 цього Кодексу.  У постанові ж суду зазначено,
що З.  не виконує покладених на нього  обов'язків  без  уточнення,
яких  саме.  Суд  також не зазначив,  які конкретно правопорушення
вчинив засуджений і коли саме він не з'являвся без поважних причин
до кримінально-виконавчої інспекції.

     За таких обставин постанова суду щодо З.  підлягає скасуванню
з направленням справи на новий судовий розгляд,  під час якого суд
має   ретельно   з'ясувати,   як   поводився  засуджений  протягом
іспитового строку,  зокрема,  чи вчиняв  він  систематично  у  цей
період  правопорушення  або  які  обов'язки  він не виконував,  що
потягло адміністративні стягнення і свідчить  про  його  небажання
стати  на  шлях  виправлення.  Залежно  від  установленого суд має
ухвалити відповідне рішення про задоволення чи відхилення  подання
кримінально-виконавчої інспекції м. Івано-Франківська.

     З урахуванням  наведеного  колегія  суддів  Судової  палати у
кримінальних справах  Верховного  Суду  України  касаційну  скаргу
засудженого      З.      задовольнила      частково:     постанову
Івано-Франківського міського суду від 8 грудня 2003 р. скасувала і

направила справу на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.