СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
05.10.2004
(Витяг)
Суворовський районний суд м. Одеси вироком від 26 квітня
2004 р. засудив Б. за ч. 1 ст. 121 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі та на підставі статей 75, 76 цього Кодексу
звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком три роки з покладенням обов'язку не виїжджати за межі
України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,
повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи і
навчання та щомісяця з'являтися до нього на реєстрацію.
Постановлено стягнути з Б. на користь обласної клінічної лікарні
667 грн., витрачених на лікування потерпілої.
Б. визнано винним у тому, що він 13 січня 2004 р. під час
сварки на ґрунті неприязних стосунків зі своєю дружиною Б.І.
завдав їй три удари ножем в обличчя і спину, спричинивши тяжкі
тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
29 червня 2004 р. апеляційний суд Одеської області,
розглядаючи справу за апеляцією прокурора, який брав участь у
розгляді справи в суді першої інстанції, вирок у частині
призначеного засудженому покарання скасував і постановив новий,
яким призначив Б. покарання за ч. 1 ст. 121 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді
п'яти років позбавлення волі.
На вирок апеляційного суду було подано касаційні скарги.
Адвокат просив зазначений вирок скасувати і направити справу на
новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що суд без достатніх
підстав призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі.
Засуджений Б. і потерпіла Б.І. подали аналогічні за змістом
скарги, вважаючи вирок необґрунтованим у частині щодо призначеної
міри покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення
вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши
наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів Судової
палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила
скарги частково з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили
фактичні обставини вчиненого Б. злочину. Висновки суду про
винність засудженого ґрунтуються на досліджених судом доказах, які
детально викладені у вироку і в касаційних скаргах не
заперечуються.
Водночас, постановляючи новий вирок у частині призначення
покарання, суд апеляційної інстанції не навів переконливих мотивів
застосування щодо Б. позбавлення волі строком на п'ять років. При
цьому суд послався лише на те, що засуджений ніде не працює і не
перестає бути суспільно небезпечним. Проте такої обтяжуючої
покарання обставини ст. 67 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
не передбачено. До того
ж суд у вироку зазначив, що обставин, які обтяжують покарання Б.,
у матеріалах справи немає.
Натомість він послався на декілька обставин, які пом'якшують
покарання Б., зокрема на те, що той щиро розкаявся у вчиненому,
має на утриманні малолітню дитину і злочин вчинив уперше.
З урахуванням викладеного рішення суду про призначення Б.
покарання у виді п'яти років позбавлення волі є необґрунтованим.
Враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання засудженого
обставин та доводи потерпілої щодо необхідності пом'якшення йому
покарання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України вирок апеляційного суду Одеської області
від 29 червня 2004 р. змінила - пом'якшила призначене покарання із
застосуванням ст. 69 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
до двох років позбавлення
волі.