СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            05.10.2004

                             (Витяг)

     Новозаводський районний   суд   м.   Чернігова   вироком  від
4 березня 2004 р.  засудив М.  за ч.  1 ст. 152; ч. 2 ст. 15, ч. 2
ст. 153 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на чотири роки позбавлення волі.

     В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

     М. визнано винним у тому, що він 6 серпня 2003 р. приблизно о
16-й годині завдав потерпілій Б.  декілька ударів кулаками в живіт
і, подолавши в такий спосіб опір потерпілої, вчинив з нею статевий
акт усупереч її волі, а після цього намагався задовольнити статеву
пристрасть неприродним способом, але не довів свій умисел до кінця
у зв'язку з активним опором Б.

     У касаційному поданні прокурор Чернігівської області  порушив
питання  про  зміну вироку в частині кваліфікації дій засудженого.
Він вважав,  що суд дії  останнього  щодо  намагання  задовольнити
статеву пристрасть неприродним способом за ч.  2 ст.  15, ч. 2 ст.
153 КК ( 2341-14  ) (2341-14)
          кваліфікував  неправильно,  оскільки  в  них
відсутня кваліфікуюча ознака - повторність, а тому дії засудженого
слід розцінювати як продовжуваний злочин.

     Перевіривши матеріали  кримінальної  справи,  колегія  суддів
Судової  палати  у  кримінальних  справах  Верховного Суду України
подання прокурора залишила без задоволення з таких підстав.

     Відповідно до ст.  33 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
          сукупністю  злочинів  є
вчинення  особою  двох  або більше злочинів,  передбачених різними
статтями або різними частинами  однієї  статті  Особливої  частини
цього  Кодексу,  за жоден з яких її не було засуджено.  Крім того,
при сукупності злочинів  кожен  з  них  підлягає  кваліфікації  за
відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

     Наведені у   касаційному   поданні   доводи  про  неправильну
кваліфікацію дій засудженого за ознакою повторності не грунтуються
на  матеріалах  справи  і  не  відповідають  установленим у справі
обставинам.

     Суд правильно кваліфікував дії  М.  за  сукупністю  злочинів,
вчинених щодо потерпілої Б. Як зазначено у вироку, дії засудженого
щодо вчинення зґвалтування потерпілої кваліфіковані за  ч.  1  ст.
152 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         як закінчений склад злочину.

     Так само  правильно  суд обгрунтовано кваліфікував дії М.  за
ч. 2 ст.  15,  ч. 2 ст. 153 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         як замах на задоволення
статевої  пристрасті  неприродним способом,  вчинений особою,  яка
раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 цього Кодексу.

     Покарання М.  відповідає тяжкості вчинених  ним  злочинів  та
даним щодо його особи, а тому підстав для його пом'якшення немає.

     Жодних даних  про  порушення  органами досудового слідства чи
судом норм кримінального  або  кримінально-процесуального  закону,
які  були  б  підставою  для  зміни  чи скасування судових рішень,
немає.

     З урахуванням наведеного  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних    справах    Верховного   Суду   України   прокурору
Чернігівської  області  у  задоволенні  його  касаційного  подання

відмовила.