СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            30.09.2004

                             (Витяг)

     Якимівський районний  суд  Запорізької  області  вироком  від
29 вересня 2003 р. засудив К.: за ч. 2 ст. 185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на
два роки позбавлення волі,  за ч. 3 ст. 185 цього Кодексу - на три
роки шість місяців позбавлення волі.  На підставі  ст.  70  КК  за
сукупністю  злочинів  йому  остаточно  визначено  три  роки  шість
місяців позбавлення волі.

     К. визнано винним у тому,  що він  у  денний  час  10  грудня
2002 р.  у  дворі  будинку  проломив  стіну гаража і викрав звідти
майно потерпілого К. В. на загальну суму 675 грн.

     У нічний час цього ж дня К.  знову проник у зазначений гараж,
звідки повторно викрав майно К. В. на суму 117 грн.

     12 лютого 2003 р.  приблизно о 21-й годині К.,  перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння,  у приміщенні кухні  будинку  викрав
майно потерпілої І. на суму 117 грн.

     Апеляційний суд  Запорізької  області  ухвалою від 10 березня
2004 р. вирок місцевого суду залишив без зміни.

     У касаційній скарзі засуджений послався на те,  що  гараж,  з
якого   була  вчинена  крадіжка,  знаходиться  на  території  його
домоволодіння,  а отже,  і кваліфікуючої ознаки  -  проникнення  -
немає.  Повторної крадіжки з гаража він не вчиняв,  а лише переніс
речі в дім. Що стосується крадіжки речей І., то засуджений вважав,
що  ці речі викинуті,  оскільки вони лежали на кухні біля сміття і
мали вигляд зношених.

     Перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши   наведені   у
касаційній   скарзі   доводи,  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних  справах  Верховного  Суду   України   вирішила,   що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

     Висновки суду про доведеність вини К.  у вчиненні злочинів за
обставин,  які викладені у вироку,  ґрунтуються на  досліджених  у
судовому засіданні доказах.

     Так, сам засуджений не заперечував, що взяв речі І.

     Свідок С.  у  судовому  засіданні  показав,  що бачив,  як К.
сокирою ламав стіну гаража,  а потім  витягнув  звідти  речі,  які
пізніше продав.  Аналогічні показання С.  дав і під час проведення
досудового слідства.

     Свідок О.  показав, що в грудні 2002 р. К. залишив йому речі,
які наступного  дня  вилучили  працівники  міліції  і які належали
К. В.

     Доводи засудженого про те,  що  його  дії  -  не  крадіжка  з
проникненням,   оскільки   гараж  знаходиться  на  території  його
домоволодіння, безпідставні.

     Так, з показів потерпілого К. В., свідка К. В. Є. вбачається,
що домоволодіння належить матері засудженого - К.  В.  Є., гараж є
ізольованим  приміщенням,  що  зачиняється   на   замок,   і   там
зберігаються речі К. В.

     За таких   обставин   колегія   суддів   Судової   палати   у
кримінальних справах Верховного Суду України погодилася із тим, що
дії К.  кваліфіковані правильно, й у задоволенні касаційної скарги

йому відмовила.