КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
31.08.2004
(Витяг)
Краснолиманський міський суд Донецької області вироком від
9 вересня 2003 р. засудив С. відповідно до ст. 70 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2
ст. 2153 КК 1960 р., ( 2002-05 ) (2002-05)
ч. З ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК,
на два роки позбавлення волі і на підставі ст. 2 Закону від
11 липня 2003 р. N 1131-IV ( 1131-15 ) (1131-15)
"Про амністію" звільнив
його від відбування покарання. Цим же вироком П. засуджено
відповідно до ст. 70 КК за сукупністю злочинів, відповідальність
за які передбачена ч. 2 та ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК, на п'ять
років позбавлення волі, М. - за ч. З ст. 185 КК на підставі ч. 4
ст. 70 цього Кодексу - на три роки позбавлення волі, й обох на
підставі ст. 104 КК звільнено від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком два роки.
Суд постановив стягнути з батьків засуджених: солідарно з
С.І. та М.Л. на користь Ш. - 119 грн. на відшкодування
матеріальної і 600 грн. - моральної шкоди; солідарно з С.І., П.С.
та П.Г. на користь Б. - 870 грн. на відшкодування матеріальної та
600 грн. - моральної шкоди, на користь І. - 829 грн. на
відшкодування матеріальної та - 1 тис. грн. моральної шкоди, на
користь Т. - 617 грн. на відшкодування матеріальної, 500 грн. -
моральної шкоди; з С.І. на користь Р. - 140 грн. на відшкодування
матеріальної шкоди та на користь К. - 300 грн. на відшкодування
матеріальної і 1 тис. грн. - моральної шкоди.
В апеляційному порядку вирок не розглядався.
С., П. та М. визнано винними і засуджено за неодноразове
вчинення за попередньою змовою крадіжок і незаконне заволодіння
транспортними засобами у період з 27 квітня 2001 р. до
18 липня 2002 р.
У касаційному поданні перший заступник прокурора Донецької
області порушив питання про скасування вироку і направлення справи
на новий судовий розгляд. Свою вимогу він мотивував, зокрема, тим,
що суд неправильно постановив стягнути з батьків неповнолітніх
засуджених кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди
у солідарному, а не в дольовому порядку.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у
касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно
піддягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов
обгрунтованого висновку про доведеність вини С., П. і М. у
вчиненні злочинів. Такий висновок грунтується на зібраних у
встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в
касаційному поданні не заперечується. Кваліфікація дій засуджених
також не оспорюється прокурором.
Водночас наведені у касаційному поданні доводи про порушення
закону при вирішенні судом питання про цивільно-правову
відповідальність батьків неповнолітніх засуджених за заподіяну
останніми шкоду є обгрунтованими.
Відповідно до вимог чинного законодавства батьки
неповнолітньої особи несуть матеріальну відповідальність за шкоду,
заподіяну злочинними діями цієї особи, у дольовому порядку,
оскільки згідно зі ст. 451 ЦК 1963 р., ( 1540-06 ) (1540-06)
(була чинною на
момент розгляду справи), в солідарному порядку відповідають лише
ті особи, які спільно заподіяли шкоду. Крім того, відповідно до
статей 446, 447 цього Кодексу батьки неповнолітнього несуть
відповідальність за шкоду, заподіяну його злочинними діями, якщо
не доведуть, що її було заподіяно не з їхньої вини. У такому
випадку батьки мають бути притягнуті до участі у розгляді
кримінальної справи як цивільні відповідачі (ст. 51 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Із матеріалів справи вбачається, що батьки П., С. та М. як
цивільні відповідачі у справі не були притягнуті, відповідних
процесуальних прав їм не роз'яснювали, пояснень щодо цивільних
позовів вони не давали і в судових дебатах участі не брали.
Всупереч ч. 2 ст. 297 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
потерпілі позовних заяв у
судовому засіданні не оголошували.
Таким чином, суд розглянув цивільні позови з істотним
порушенням чинного законодавства, що вплинуло на правильність
прийнятого у справі рішення, а тому є підставою для скасування
останнього в цій частині.
З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
першого заступника прокурора Донецької області задовольнила
частково: вирок Краснолиманського міського суду Донецької області
від 9 вересня 2003 р. щодо С., П., М. у частині рішення про
стягнення в солідарному порядку з батьків засуджених коштів на
відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувала і справу в
цій частині направила в той же суд на новий судовий розгляд у
порядку цивільного судочинства.