Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2013 року

у справі № 2а/1770/3174/2012

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У серпні 2012 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - СПД-ФО ОСОБА_4, позивач) звернувся до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ від 26 березня 2012 року № 0000231742, № 0000241742 та від 11 червня 2012 року № 0000611742.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2013 року, позов СПД-ФО ОСОБА_4 задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 26 березня 2012 року № 0000231742, № 0000241742 та від 11 червня 2012 року № 0000611742.

В касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 742824,49 грн. та 7539,36 грн. відповідно, та з податку на додану вартість в сумі 449393,50 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в розмірі 185706,12 грн., 1884,84 грн. та 71560,13 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 26 березня 2012 року № 0000231742, № 0000241742 та від 11 червня 2012 року № 0000611742 відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної планової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_4 від 12 березня 2012 року № 14/17-42/НОМЕР_4, про порушення позивачем п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) внаслідок безпідставного збільшення суми податкового кредиту на суму 449393,50 грн. за податковими накладними, виписаними ПП ''Кристал-Г'', ПП ''Альфатек'', ПП ''РФГ'', ТОВ ''Спецелектромонтаж'', та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів у зазначених постачальників. Висновок ОДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами (ПП ''Кристал-Г'', ПП ''Альфатек'', ПП ''РФГ'', ТОВ ''Спецелектромонтаж'') не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними, які спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності вказаних контрагентів позивача (використані результати податкових перевірок), згідно якої вказані підприємства за місцезнаходженням не знаходяться, не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, достатніх для здійснення господарської діяльності. Крім того, на підтвердження таких висновків, податковий орган зазначив, про відсутність у СПД-ФО ОСОБА_4 документів про перевезення товару.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірного декларування позивачем суми податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів, виписаних ПП ''Кристал-Г'', ПП ''Альфатек'', ПП ''РФГ'', ТОВ ''Спецелектромонтаж'', з врахуванням встановлених в судовому процесі обставин щодо придбання позивачем у вказаних контрагентів товарів (шкур ВРХ мокросоленої консервації).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 ПК України).

Згідно із п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як суми витрат, так і суми податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом вагомих доказів, які в своїй сукупності свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судами з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, а також зібраних судом на виконання вимог ст. 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що ОДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача.

Суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку і копії яких приєднані до справи, а саме: договір купівлі - продажу шкури ВРХ від 15 квітня 2011 року № 3 із ПП ''Кристал-Г'', договір купівлі - продажу шкури ВРХ від 24 квітня 2011 року № 4 із ПП ''Альфатек'', договір купівлі - продажу шкури ВРХ від 27 червня 2011 року № 1 із ПП ''РФГ'', договір поставки шкури ВРХ від 01 листопада 2011 року № 5 із ТОВ ''Спецелектромонтаж'' (а.с. 151 - 154 т. 1); видаткові та податкові накладні (а.с. 151181 - 207 т. 1, а.с. 94 - 100 т. 2); платіжні доручення щодо оплати придбаного СПД-ФО ОСОБА_4 товару. Суд також встановив, що: перевезення товару здійснювалось за рахунок позивач шляхом придбання послуг транспортирних компаній, що підтверджено актом перевірки (п. 1.21 акту перевірки); придбаний товар зберігався на орендованому позивачем у ФОП ОСОБА_5 складському приміщенні площею 100 2 по АДРЕСА_1, що підтверджено договором оренди нежитлових приміщень із ФОП ОСОБА_6 від 01 квітня 2011 року № 1/04-2001 та актом перевірки (п. 1.19 акту перевірки) щодо наявності згідно акту обстеження на момент перевірки у складському приміщенні по АДРЕСА_1 шкур ВРХ мокросолених орієнтовною вагою 40 тон; з метою здійснення господарської діяльності щодо заготівлі, зберігання та реалізації шкірсировини яловичої, кінської, свинячої СПД-ФО ОСОБА_4 отримав відповідні дозвільні документи (експлуатаційний дозвіл № 17-18-74 НS для провадження діяльності на потужностях з переробки неїстівних продуктів тваринного походження від 03 грудня 2010 року № 11, від 21 грудня 2011 року, видані Головним державним інспектором ветеринарної медицини м. Рівне), із Костопільською районною державною лікарнею ветеринарної медицини уклав договір, предметом якого є надання виконавцем на користь замовника ветеринарних послуг; СПД-ФО ОСОБА_4 має достатню кількість трудових ресурсів, що підтверджено трудовими договорами, зареєстрованими у районному центрі зайнятості, із гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_7, відомостями нарахування і виплати заробітної плати найманим працівникам за період червень - грудень 2011 року (а.с. 13, 73, 150, 157 т. 1, а.с 52 - 58, 198 т. 2); придбаний позивачем товар у ПП ''Кристал-Г'', ПП ''Альфатек'', ПП ''РФГ'', ТОВ ''Спецелектромонтаж'' у подальшому реалізовано іншим контрагентам, що підтверджено укладеними контрактом та договорами із компанією ''Pallada Limited'' (Великобританія), ТОВ ''Вознесенський шкіросировинний завод'', ТОВ ''Емі-Україна'' рахунками - фактури (інвойси), видатковими та податковими накладними, ВМД, ТТН, ветеринарними свідоцтвами, договорами про перевезення вантажів автомобільним транспортом, договрами експедиціно - транспортних послуг та послуг доступу до зони митного контролю та стоянку транспортних засобів у зоні митного контролю із ТОВ-ГФ ''Камаз-Транс-Сервіс'', ТОВ ''Рівнетранссервіс'', ТОВ ''Лім Інтертранс', ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, а також догору щодо надання послуг з проведення експертиз по визначенню кількості, якості комплектності вітчизняного та імпортного виробництва, визначення коду товарів по ТНЗЕД із Рівненською торгово - промисловою палатою.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, ОДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі № 2а/1770/3174/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.