СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
08.06.2004
(Витяг)
Дарницький районний суд м. Києва вироком від
21 квітня 2003 р. засудив Н. за сукупністю злочинів, передбачених
ч. 3 ст. 368 і ч. 2 ст. 364 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69
цього Кодексу на п'ять років позбавлення волі без конфіскації
майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків, строком на три роки. М. засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2
ст. 364 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на два роки шість
місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій, строком на три роки. На
підставі ст. 75 КК Н. і М. звільнено від призначеного покарання з
випробуванням з іспитовим строком три роки.
Постановлено стягнути з Н. судові витрати: за проведені
експертні дослідження грошових знаків - 332 грн., дактилоскопічну
експертизу - 105 грн., фоноскопічну експертизу - 35 тис. 730 грн.
Вилучені в Н. та М відповідно 5 і 3 тис. дол. США
постановлено повернути В.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 30 липня 2003 р. залишив
вирок без зміни.
Н. визнано винним у зловживанні службовим становищем, що
спричинило тяжкі наслідки, й отриманні хабаря в особливо великому
розмірі, а М. - у пособництві йому в такому зловживанні службовим
становищем.
Як установив суд, у 1998 р. Н. було обрано міським головою,
тобто він займав особливо відповідальне становище, був державним
службовцем другої категорії, мав 4-й ранг і виконував
організаційно-розпорядчі обов'язки. Зловживаючи своїм службовим
становищем, він дав усне доручення керівнику міської інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю міста видати ТОВ
"Конан-Плюс" дозвіл на виконання будівельних робіт зі спорудження
комплексу з обслуговування населення; ТОВ "Берег" - торговельного
комплексу, а також сприяв у прийнятті міською радою рішення про
виділення ТОВ "Берег" земельної ділянки для будівництва ще одного
торговельного комплексу. При цьому Н. вимагав від В., який обіймав
посади генерального директора ТОВ "Конан-Плюс" та виконавчого
директора ТОВ "Берег", надати без відповідного документального
оформлення спонсорську допомогу на розвиток спорту.
Цими діями засуджених названим юридичним особам було
заподіяно шкоду в розмірі 54 тис. 299 грн., що суд визнав тяжкими
наслідками.
Н. також визнано винним у тому, що він 25 лютого 2001 р.
одержав від В. хабар в особливо великому розмірі - 5 тис. дол.
США - за сприяння у виділенні земельної ділянки та за видачу
дозволу на будівництво торговельного комплексу.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування
судових рішень у зв'язку з неправильною кваліфікацією судом дій
засуджених і невідповідністю призначеного Н. покарання ступеню
тяжкості вчинених злочинів та особі винного внаслідок м'якості.
Перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у
касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила його з
таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
мотивувальна
частина обвинувального вироку повинна містити формулювання
обвинувачення, визнаного судом доведеним.
На порушення цих вимог суд механічно переніс у вирок
формулювання обвинувачення, пред'явленого Н. та М. органами
досудового слідства, які за всіма епізодами одержання грошей від
В. обвинувачували Н. в одержанні хабаря, а М. - у пособництві
йому. Водночас, як випливає з вироку, суд кваліфікував дії
засуджених, пов'язані з незаконним одержанням Н. грошей через М.,
як зловживання службовим становищем.
Перекваліфіковуючи дії Н. за зазначеними епізодами з ч. 3
ст. 368 на ч. 2 ст. 364 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
, а дії М. у цій частині
обвинувачення з ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 на ч. 5 ст. 27, ч. 2
ст. 364 КК, суд мотивував своє рішення тим, що зазначені гроші
були використані без належного документального оформлення як
спонсорська допомога на розвиток спортивних організацій міста, а
Н. сприяв задоволенню заяв В., зловживаючи службовим становищем.
Однак наведене судом мотивування не є переконливим, оскільки
грунтується на неповно досліджених обставинах справи. Зокрема,
суду необхідно було з'ясувати, входило фінансування спортивних
команд в обов'язки Н. як міського голови чи це було його особистим
захопленням як почесного президента міського футбольного клубу, а
також чому при отриманні Н. грошей від В. не було укладено
договору про надання спонсорської допомоги, а кошти не були
оприбутковані належним чином.
З'ясування цих питань має істотне значення для правильної
кваліфікації дій засуджених, оскільки згідно з роз'ясненням
Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в п. 5 постанови
від 26 квітня 2002 р. N 5 ( v0005700-02 ) (v0005700-02)
"Про судову практику у
справах про хабарництво", склад злочину, передбаченого ст. 368 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
, наявний не лише тоді, коли службова особа одержала
хабар для себе особисто, а й тоді, коли вона зробила це в
інтересах близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не
має значення, як саме було використано предмет хабаря.
Крім того, суд першої інстанції, приймаючи рішення про
звільнення Н. від відбування покарання з випробуванням, а
апеляційний суд, - залишаючи без задоволення апеляцію прокурора, в
якій порушувалося питання про скасування вироку у зв'язку з
м'якістю призначеного засудженому покарання, не повною мірою
врахували ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів.
У зв'язку з допущеними порушеннями закону колегія суддів
Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2003 р. та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 липня того ж року щодо Н.
та М. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.