СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            25.03.2004

                             (Витяг)

     Феодосійський міський  суд Автономної Республіки Крим вироком
від 4 серпня 2003 р.  засудив Л. за ч. 1 ст. 307 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на
три  роки  позбавлення  волі,  а  за  ч.  2 ст.  317 цього Кодексу
виправдав за відсутністю в його діях складу злочину.

     В апеляційному порядку справа не розглядалась.

     Л. визнано винним у тому,  що він у серпні 2002 р.  за місцем
свого проживання   виготовив  із  наркотичного  засобу  -  макової
соломи - розчин особливо небезпечного наркотичного засобу  -  опію
ацетильованого   -   і   15   серпня   продав  Д.,  який  проводив
санкціоновану оперативну    закупівлю     наркотичного     засобу,
3 мілілітри зазначеного засобу за 15 грн.

     Того ж  дня  у  Д.  вилучили  на  вулиці  полімерний шприц із
3 мілілітрами опію ацетильованого  вагою  у  перерахунку  на  суху
речовину  0,13  грама,  а  в  будинку,  де  він  проживав,  -  три
полімерних  шприци  із  зазначеним  наркотичним  засобом  вагою  у
перерахунку на суху речовину 0,15; 0,08; 0,52 грама (загальна вага
0,75 грама).

     У касаційному  поданні  прокурор,  не  оспорюючи  доведеність
винності  Л.,  порушив питання про скасування вироку і направлення
справи  на  новий  судовий  розгляд  у  зв'язку   з   неправильним
застосуванням кримінального закону. Він вважав, що дії засудженого
треба кваліфікувати за ч.  2 ст.  307 КК  ( 2341-14  ) (2341-14)
        ,  оскільки
засуджений збув особливо небезпечний наркотичний засіб.

     Перевіривши матеріали   справи   та  обговоривши  наведені  у
касаційному  поданні  доводи,  колегія  суддів  Судової  палати  у
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України задовольнила його
частково з таких підстав.

     Як убачається з  вироку,  суд  на  підставі  досліджених  ним
доказів дійшов правильного висновку про доведеність винності Л.  у
вчиненні  зазначених  злочинних  дій,  проте  дав  їм  неправильну
юридичну оцінку.

     Органи досудового  слідства  кваліфікували  дії  Л.  за ч.  2
ст. 307 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  у тому числі й за ознакою збуту  особливо
небезпечних  наркотичних  засобів,  а  суд - за ч.  1 ст.  307 КК,
пославшись при цьому на те,  що збут наркотичних засобів мав місце
один раз.

     Проте, як  убачається  з  матеріалів справи,  Л.  виготовив і
продав Д.  0,13 грама  (в  сухому  вигляді)  ацетильованого  опію.
Згідно  з  Переліком  наркотичних засобів,  психотропних речовин і
прекурсорів (затверджений постановою  Кабінету  Міністрів  України
від   6  травня  2000  р.  N  770  ( 770-2000-п ) (770-2000-п)
        ,  опій,  зокрема
ацетильований,  належить  до  особливо   небезпечних   наркотичних
засобів (таблиця I).

     З урахуванням  зазначених  обставин  і  того,  що  ця  ознака
інкримінувалася Л.,  суд мав обговорити питання  про  наявність  у
його   діях   такої   кваліфікуючої   ознаки,   як  збут  особливо
небезпечного наркотичного засобу,  та кваліфікацію цих дій за ч. 2
ст.  307 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        . Проте суд цього не зробив, унаслідок чого
неправильно застосував кримінальний закон.

     З огляду  на  наведене  колегія  суддів  Судової   палати   у
кримінальних  справах Верховного Суду України вирок Феодосійського
міського суду Автономної Республіки Крим  від  4  серпня  2003  р.

скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.