СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            09.03.2004

                             (Витяг)

     Московський районний   суд    м.    Харкова    вироком    від
26 серпня 2003 р.  засудив П.: за ч. 3 ст. 313 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на
п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,  за ч. 1
ст. 309 цього Кодексу - на два роки позбавлення волі, за ч. 2 тієї
ж статті - на три роки позбавлення волі і за  сукупністю  злочинів
на підставі ст. 70 КК - до позбавлення волі строком на п'ять років
з конфіскацією всього майна.

     В апеляційному порядку справа не розглядалась.

     П. визнано винним у тому,  що він у січні 2002 р.  за  місцем
свого   проживання   незаконно   виготовив  із  підручних  засобів
обладнання  для  виготовлення  особливо  небезпечних   наркотичних
засобів.  Відтоді  став  періодично виготовляти за допомогою цього
обладнання зазначені засоби для особистого вживання без мети збуту
і 3 вересня 2002 р.  виготовив такий з ефедрину,  одержавши рідину
жовтого кольору,  вага сухого залишку якої становила 0,1814 грама.
Того  ж  дня  працівники  міліції  виявили  та  вилучили за місцем
проживання П.  зазначене обладнання,  а також психотропний  засіб,
який містив первітін, іодід і фосфат іони, а також сліди ефедрину.

     10 жовтня  2002  р.  П.  придбав в аптеці лікарський препарат
"Теофедрин" і виготовив із нього наркотичний  засіб,  який  містив
ноефедрин.  Наступного  дня П.  затримали працівники міліції,  які
виявили й вилучили в нього  флакон  із  цим  особливо  небезпечним
наркотичним засобом, вага якого становила 0,1573 грама.

     У касаційній   скарзі   П.  просив  судові  рішення  змінити:
виключити з  обвинувачення  ч.  3  ст.  313  КК  ( 2341-14  ) (2341-14)
          та
пом'якшити призначене покарання.

     Перевіривши матеріали   справи   й   обговоривши  наведені  у
касаційній  скарзі  доводи,  колегія  суддів  Судової   палати   у
кримінальних  справах  Верховного Суду України дійшла висновку про
необхідність задовольнити скаргу з таких підстав.

     Як убачається з матеріалів справи,  у П. було вилучено скляні
флакони,  полімерні лійку і футляр, металевий держак із полімерною
ручкою,  два одноразових медичних шприци,  полімерну  пляшку,  які
відповідно до висновків судово-хімічної експертизи є знаряддям для
виготовлення наркотичних засобів.

     Проте висновок  експертизи  не  можна   покласти   в   основу
обвинувального  вироку,  оскільки предметом злочину,  покарання за
який передбачено ст.  313 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        , є обладнання, призначене
для виготовлення наркотичних засобів,  психотропних речовин або їх
аналогів.  Як обладнання слід розуміти апарати, пристрої, прилади,
призначені   для   зазначеної   мети,  або  окремі  вузли,  деталі
відповідного агрегата. У разі використання для цієї мети побутових
предметів   вони   таким   обладнанням,   за  змістом  закону,  не
визнаються.

     Таким чином,  вилучені у П.  одиничні кухонні предмети  не  є
обладнанням  для  виготовлення  наркотичних засобів,  психотропних
речовин або їх аналогів.  Отже, в діях П. відсутній склад злочину,
передбачений ч. 3 ст. 313 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Враховуючи наведене,  а також те,  що кваліфікація дій П.  за
ч. 1 ст.  309 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
          є  зайвою,  колегія  суддів  Судової
палати  у  кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  вирок
Московського районного суду м.  Харкова від 26 серпня  2003  р.  в
частині засудження  П.  за ч.  3 ст.  313 КК скасувала на підставі
п. 1  ст.  6  КПК  ( 1001-05  ) (1001-05)
        ,  виключила  з  нього  як   зайву
кваліфікацію дій П.  за ч.  1 ст. 309 КК, оскільки зазначена норма
закону поглинається ч.  2 тієї ж статті за ознакою повторності, та
постановила вважати його засудженим за ч. 2 ст. 309 КК на три роки

позбавлення волі.