Вироком Кам'янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 22 квітня 2003 р. Ч. засуджено за ч.2 ст. 143 КК 1960 р. (2001-05) на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 43 того ж Кодексу до цього покарання частково приєднано покарання, невідбуте за попереднім вироком від 26 травня 1999 р., і остаточно визначено два роки шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2003 р. вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком Ч. визнано винним у тому, що 14 червня 2000 р. він заволодів шляхом обману (продавши належний М. автомобіль ВАЗ-2108) 900 доларами США, що за курсом Національного банку України становило 4 тис. 896 грн., чим заподіяв потерпілому Б. значну матеріальну шкоду.

У касаційному поданні прокурор Хмельницької області просив постановлені щодо Ч. судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд для правильного визначення покарання за сукупністю вироків.

Перевіривши справу, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що попереднім вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 26 травня 1999 р. Ч. був засуджений на два роки дев'ять місяців позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК 1960 р. (2001-05) виконання цього вироку було відстрочено на два роки. Останнім вироком від 22 квітня 2003 р. йому було призначено один рік позбавлення волі і за сукупністю вироків із застосуванням ст. 43 того ж Кодексу - два роки шість місяців позбавлення волі.

Проте відповідно до роз'яснення, яке дав Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови від 22 грудня 1995 р. N 22 (v0022700-95) "Про практику призначення судами кримінального покарання", остаточне покарання за кількома вироками за своїм розміром у будь-якому разі має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, у тому числі й тієї міри, яка була призначена при застосуванні відстрочки виконання вироку.

Призначивши Ч. за сукупністю вироків покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі, суд неправильно застосував кримінальний закон.

На цій підставі колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила, судові рішення у справі скасувала і направила її на новий судовий розгляд у Кам'янець-Подільський міський суд, запропонувавши йому призначити Ч. покарання з урахуванням наведеного вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.