КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            16.10.2003

                             (Витяг)

     Постановою Кременецького   районного   суду    Тернопільської
області від  21  січня 2003 р.  було закрито на підставі статей 49
( 1001-05 ) (1001-05)
         та 111 ( 1002-05 ) (1002-05)
         КПК  -  у  зв'язку  із  закінченням
строків давності - кримінальну справу,  порушену 22 грудня 1992 р.
за ознаками ч. 3 ст. 81 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

     Як визнав  з'ясованим  суд,  у  ніч  на  18  грудня  1992  р.
невстановлена  слідством  особа  проникла  у  приміщення магазину,
звідки таємно викрала  товарно-матеріальні  цінності  на  загальну
суму 49 тис. 452 крб.

     Заступник прокурора   Тернопільської  області  у  касаційному
поданні порушив питання  про  скасування  зазначеної  постанови  з
направленням справи на додаткове розслідування.

     Заслухавши доповідача,   думку   прокурора,   який  підтримав
касаційне подання,  обговоривши наведені в  останньому  доводи  та
перевіривши  матеріали  справи,  колегія  суддів  Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила  подання
з таких підстав.

     Як убачається   з   матеріалів  справи,  вона  була  порушена
22 грудня   1992   р.    за    фактом    крадіжки    з    магазину
товарно-матеріальних цінностей на суму 49 тис. 452 крб. Постановою
слідчого  слідчого  відділу  Кременецького  РВ  УМВС   України   в
Тернопільській  області  від  24 грудня 1999 р.  провадження в цій
справі було зупинено на підставі п.  3 ч.  1 ст.  206, ст. 209 КПК
( 1002-05  ) (1002-05)
        ,  постановою  від  19  грудня  2002 р.  поновлено,  а
постановою від 23 грудня 2002 р.  справа була направлена в суд для
вирішення  питання  про  її  закриття у зв'язку з перебігом строку
давності.

     Приймаючи рішення про закриття справи на підставі  статей  49
( 1001-05  ) (1001-05)
          та  111  КПК  ( 1002-05 ) (1002-05)
        ,  суд зазначив,  що з часу
вчинення злочину минуло 10  років,  а  санкція  ч.  3  ст.  81  КК
( 2001-05  ) (2001-05)
        ,  за  ознаками якої було порушено справу,  передбачає
покарання до восьми років позбавлення волі.

     Проте в п.  4 ч.  1  ст.  49  КК  ( 2341-14  ) (2341-14)
          йдеться  про
звільнення  від  кримінальної відповідальності особи,  яка вчинила
злочин.  У зазначеній справі таку особу не встановлено,  тому  суд
повинен був керуватися вимогами ч.  2 ст. 49 КК і ч. 3 ст. 111 КПК
( 1002-05 ) (1002-05)
        ,  якими передбачена можливість  закриття  кримінальної
справи,  порушеної  за фактом вчинення злочину,  лише в тому разі,
коли винувату особу  не  встановлено  протягом  15  років  з  часу
вчинення злочину. На підставі наведеного і керуючись статтями 394,
396 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        ,  колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах   Верховного  Суду  України  касаційне  подання  прокурора
задовольнила,  постанову  районного  суду  скасувала  і  направила
справу    прокурору    Тернопільської   області   для   подальшого
розслідування.

 "Вісник Верховного Суду України",

 N 6, листопад - грудень, 2003 р.