КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            17.09.2002

                             (Витяг)

     Вироком Білозерського  районного суду Херсонської області від
29  березня  2002 р. Р. визнано винуватим у крадіжці чужого майна,
поєднаній із проникненням в інше приміщення,  і засуджено за ч.  3
ст.  185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на три роки позбавлення волі.  На підставі
ч.  4  ст.  70  КК за сукупністю злочинів йому остаточно визначено
чотири роки позбавлення волі.

     Р. засуджено за те,  що 21 грудня 2001 р. о 22-й годині він у
стані  алкогольного  сп'яніння  зірвав  замок на дверях і проник у
літню кухню  Б.,  звідки  таємно  викрав  продукти  харчування  на
загальну суму 99 грн.

     У касаційній  скарзі  Р.  просив  пом'якшити  йому покарання.
Перевіривши кримінальну справу в повному  обсязі,  колегія  суддів
Судової  палати  у  кримінальних  справах  Верховного Суду України
визнала, що ця скарга підлягає задоволенню.

     Висновок суду про доведеність вини Р.  у таємному  викраденні
майна   Б.  на  суму  99  грн.  шляхом  проникнення  у  приміщення
грунтується  на  доказах,  зібраних  у  справі  та  перевірених  у
судовому   засіданні   в  установленому  кримінально-процесуальним
законодавством порядку.  Дії  засудженого  за  ч.  3  ст.  185  КК
( 2341-14  ) (2341-14)
          кваліфіковані правильно,  йому призначено мінімальну
міру покарання,  передбачену санкцією цієї норми,  і  підстав  для
його пом'якшення немає.

     Проте суд безпідставно призначив Р.  покарання згідно з ч.  4
ст. 70 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         за сукупністю злочинів.

     Із матеріалів справи  вбачається,  що  вироком  Білозерського
районного суду  від  1 лютого 2002 р.  Р.  був засуджений за ч.  2
ст. 185 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         на два роки позбавлення волі і на  підставі
ст.   75  КК  його  було  звільнено  від  відбування  покарання  з
випробуванням з іспитовим строком два роки.

     Згідно з п.  15 постанови Пленуму Верховного Суду України від
22  грудня 1995 р.  N 22 ( v0022700-95 ) (v0022700-95)
         "Про практику призначення
судами  кримінального  покарання",  коли  особа,  щодо  якої  були
застосовані  відстрочка  виконання  вироку  або умовне засудження,
вчинила до постановлення вироку в першій справі інший  злочин,  за
який   вона  засуджується  до  покарання,  що  належить  відбувати
реально,  застосування принципів поглинення, часткового чи повного
складання  призначених  покарань  не  допускається  і кожний вирок
виконується самостійно.

     У зв'язку  з  наведеним  рішення  суду  про  призначення   Р.
покарання за сукупністю злочинів із вироку виключено.

 "Рішення Верховного Суду України", 2003 р.