КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            30.07.2002

                             (Витяг)

     Вироком Новоград-Волинського  районного   суду   Житомирської
області від 6 серпня 2001 р.  Г.  засуджено за ст. 217 ( 2002-05 ) (2002-05)
        
із застосуванням статей 44,  45 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
          на  шість  місяців
позбавлення волі умовно з іспитовим строком на один рік без сплати
штрафу.

     Постановлено стягнути   із  засудженого  Г.  на  користь  ВАТ
"Новоград-Волинська реалбаза хлібопродуктів" (далі - ВАТ) 351 грн.
на   судові  витрати  та  1  тис.  848  грн.  -  на  відшкодування
матеріальної шкоди.

     На підставі  п.  "г" ст.  1 Закону "Про амністію" ( 2593-14 ) (2593-14)
        
від 5 липня 2001 р. Г. від покарання звільнено.

     Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Житомирської області
від 2 жовтня 2001 р. вирок залишено без зміни.

     Г. визнано винуватим  у  тому,  що  він  16  травня  2000  р.
приблизно  о 22-й годині 30 хвилин,  рухаючись по трасі Київ - Чоп
двокінним возом (що є  власністю  ВАТ),  який  не  був  обладнаний
ліхтарями,  створив перешкоду автомобільному руху. Внаслідок цього
на 220-му кілометрі дороги на віз наїхав автомобіль МАЗ-54323  під
керуванням  М.  Пасажиру  воза  Т.  було  заподіяно  легкі тілесні
ушкодження без розладу здоров'я;  ВАТ - завдано матеріальну  шкоду
на  загальну  суму 1 тис.  848 грн.  (механічні пошкодження воза і
загибель коня).

     У касаційній  скарзі  засуджений  Г.  порушив   питання   про
скасування  вироку  і  закриття  справи за відсутністю в його діях
складу злочину.

     Розглянувши доводи  касаційної  скарги  засудженого   Г.   та
перевіривши  матеріали  справи,  колегія  суддів  Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду  України  вважає,  що  скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.

     Статтею 217   КК   1960   р.   ( 2002-05   ) (2002-05)
            передбачено
відповідальність  за порушення діючих на транспорті правил охорони
порядку і безпеки руху,  що спричинили  людські  жертви  або  інші
тяжкі  наслідки.  Відповідно  до зазначеного Закону тяжкі наслідки
можуть настати в  результаті  заподіяння  середньої  тяжкості  або
тяжких  тілесних  ушкоджень  одному  чи декільком потерпілим,  або
пошкодження чи знищення чужого майна,  що завдало великої майнової
шкоди. У даному випадку, як видно з матеріалів справи, потерпілому
Т.  було заподіяно  лише  легкі  тілесні  ушкодження  без  розладу
здоров'я, а загальна сума шкоди складає 1 тис. 848 грн. Для ВАТ це
не становить великої майнової шкоди,  тому в діях Г.  немає складу
злочину, передбаченого ст. 217 КК.

     На підставі  наведеного  колегія  суддів  Судової  палати   у
кримінальних     справах    Верховного    Суду    України    вирок
Новоград-Волинського районного суду  Житомирської  області  від  6
серпня   2001  р.  та  ухвалу  колегії  суддів  апеляційного  суду
Житомирської області від 2 жовтня 2001 р.  щодо  Г.  скасувала,  а
справу на підставі  п.  2  ст.  6  КПК  ( 1001-05  ) (1001-05)
          закрила  за
відсутністю в його діях складу злочину.

 "Вісник Верховного Суду України",

 N 6, листопад - грудень, 2002 р.