КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ
СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19.03.2002
(Витяг)
Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської
області від 14 жовтня 1997 р. М., який вироком Перевальського
районного суду Луганської області від 27 травня 1985 р. був
визнаний особливо небезпечним рецидивістом, засуджено за ст. 17,
ч. 4 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на п'ять років позбавлення волі з
конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 89 КК - на один рік позбавлення
волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК - на п'ять
років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії особливого
режиму з конфіскацією майна.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області
від 17 вересня 2001 р. зазначені судові рішення приведено у
відповідність із КК ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. - змінено кваліфікацію
вчинених М. злочинів на ст. 15, ч. 3 ст. 185 і ч. 1 ст. 194 цього
Кодексу, виключено конфіскацію майна та застосування щодо М. ст.
26 КК.
У касаційній скарзі М. порушив питання про те, що в його діях
немає складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
, а
за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК йому призначено суворе покарання.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в
касаційній скарзі доводи засудженого, колегія суддів вважає, що
скарга підлягає частковому задоволенню.
Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської
області від 14 жовтня 1997 р. М. засуджено за те, що він 30 травня
того ж року разом із С. проник до приміщення кафе, де вони
підготували для таємного викрадення колективне майно вартістю 1
тис. 373 грн., однак свій злочинний намір до кінця не довели з
незалежних від їхньої волі причин, оскільки були затримані
працівниками кафе. Крім того, при проникненні в кафе діями М. було
пошкоджено колективне майно вартістю 75 грн. 40 коп.
Під час постановлення вироку зазначені дії засудженого були
кваліфіковані за ст. 17, ч. 4 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. як
замах на таємне викрадення колективного майна з проникненням у
приміщення, вчинений особою, яку раніше було визнано особливо
небезпечним рецидивістом, і за ч. 1 ст. 89 цього Кодексу як умисне
пошкодження колективного майна.
При розгляді подання органу з виконання покарань про
приведення у відповідність із КК ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. вироку, за
яким М. відбуває покарання, Рівненський районний суд на підставі
ст. 74 та "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Кодексу
правильно виключив рішення суду про визнання М. особливо
небезпечним рецидивістом і перекваліфікував його дії зі ст. 17, ч.
4 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. на ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК 2001 р.
як замах на таємне викрадення чужого майна з проникненням у
приміщення та виключив додаткове покарання у вигляді конфіскації
майна.
Наведені засудженим у касаційній скарзі доводи про те, що
місцевий суд при приведенні вироку у відповідність із новим
законом повинен був урахувати ступінь здійснення злочинного наміру
і пом'якшити покарання, призначене за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р., є безпідставними, оскільки покарання
визначено йому в межах санкції нового закону.
Разом з тим місцевий суд припустився помилки при
перекваліфікації вчиненого М. із ч. 1 ст. 89 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
1960
р. на ч. 1 ст. 194 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р., оскільки з моменту
набрання чинності новим Кодексом дії М., пов'язані з пошкодженням
колективного майна, з урахуванням вартості останнього (75 грн.)
перестали бути кримінально караними. За таких обставин
обгрунтованими є наведені М. у касаційній скарзі доводи про
відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194
КК 2001 р.
З урахуванням наведеного і на підставі розд. II "Прикінцевих
та перехідних положень" КК ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. М. підлягав
звільненню від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 89 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. Тому касаційний суд визнав за необхідне внести
зміни в цій частині до постанови місцевого суду про приведення
вироку щодо М. у відповідність із КК 2001 р.
На підставі викладеного колегія суддів судової палати з
кримінальних справ Верховного Суду України касаційну скаргу
засудженого М. задовольнила частково, виключила з постанови
Рівненського районного суду від 17 вересня 2001 р. рішення про
перекваліфікацію його дій із ч. 1 ст. 89 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
1960 р. на
ч. 1 ст. 194 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р., звільнила М. від покарання,
призначеного за ч. 1 ст. 89 КК 1960 р. за вироком Апостолівського
районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 1997 р., а
в решті судові рішення залишила без зміни.
"Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2002 р.