КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ

                  СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            14.03.2002

                             (Витяг)

     Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2002
р.  кримінальну справу за обвинуваченням Ш.  за пунктами "б",  "г"
ст. 93  КК  ( 2001-05 ) (2001-05)
         1960 р.,  а саме в тому,  що він 26 жовтня
1998 р.  з  хуліганських  мотивів  пострілами  з  дрібнокаліберної
гвинтівки  умисно  вбив двох осіб - Д.  і Є.,  повернено прокурору
зазначеної області для додаткового розслідування.

     Суд дійшов висновку,  що розгляду справи по першій  інстанції
перешкоджають неповнота і неправильність досудового слідства,  які
неможливо усунути в судовому засіданні. В ухвалі суд зазначив, що:
прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області З. не мав права
провадити розслідування у справі в повному обсязі, оскільки він не
є  органом досудового слідства;  слідчими органами не вжито дієвих
заходів до відшукання затвора дрібнокаліберної гвинтівки,  яку  Ш.
видав   слідчим  органам  як  знаряддя  злочину;  суду  не  надано
неспростовних доказів вини підсудного  у  вчиненні  інкримінованих
йому   дій;   обставини   явки   Ш.   з  повинною  та  видачі  ним
дрібнокаліберної гвинтівки належним чином не з'ясовано.

     У касаційному поданні державний обвинувач порушив питання про
скасування ухвали апеляційного суду щодо Ш.  як необгрунтованої та
направлення справи на новий судовий розгляд.

     Перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши   наведені   в
поданні   доводи,  колегія  суддів  вважає,  що  подання  підлягає
задоволенню з таких підстав.

     Коло працівників   прокуратури,   які   об'єднані    в    КПК
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) (1001-05, 1002-05, 1003-05)
         терміном "прокурор", визначено у ст.
32  цього  Кодексу.  Прокурор-криміналіст  З.,  як  убачається   з
постанови про прийняття ним справи до свого провадження,  провадив
розслідування в ній за дорученням заступника  прокурора  Донецької
області.  Згідно з п.  5 ч.  1 ст.  227 КПК прокурор бере участь у
провадженні дізнання й досудового слідства і в необхідних випадках
особисто  провадить  окремі слідчі дії або розслідування в повному
обсязі у будь-якій кримінальній справі.  Тому рішення суду про те,
що прокурор-криміналіст З.  не мав права провадити розслідування у
справі щодо Ш. у повному обсязі, є необгрунтованим.

     Матеріали справи свідчать,  що під  час  досудового  слідства
були вжиті заходи із застосуванням технічних засобів до відшукання
затвора дрібнокаліберної гвинтівки,  яку Ш.  видав слідчим органам
як знаряддя злочину,  однак позитивних результатів пошуки не дали.
Заповнити цю прогалину вже не можна,  оскільки з моменту  вбивства
потерпілих минув тривалий час - понад три роки.

     У процесі    досудового    слідства   дано   оцінку   фактові
добровільної видачі Ш.  дрібнокаліберної гвинтівки органам міліції
і  з  цього  приводу  винесено  постанову  про відмову в порушенні
кримінальної справи за ч.  1 ст.  222 КК ( 2341-14  ) (2341-14)
        .  З'ясувати
обставини  явки  Ш.  з повинною суд може самостійно без повернення
справи на додаткове розслідування.

     Згідно з   чинним   законодавством   питання   про   винність
підсудного  у  вчиненні  інкримінованого  йому злочину суд вирішує
лише при постановленні вироку (ст. 324 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        ).

     Інших перешкод  для  розгляду  справи  по  суті  суд   першої
інстанції  у  своїй  ухвалі  про  повернення  справи  на додаткове
розслідування не зазначив.

     Враховуючи наведене,  колегія   суддів   судової   палати   з
кримінальних  справ  Верховного  Суду  України  касаційне  подання
прокурора задовольнила, ухвалу апеляційного суду Донецької області
від 21 січня 2002 р. щодо Ш. скасувала і направила справу на новий
судовий розгляд.

 "Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2002 р.