КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            14.03.2002

                             (Витяг)

     Вироком Миколаївського обласного суду від 5 жовтня 2000 р. А.
засуджено за сукупністю злочинів,  передбачених ч. 3 ст. 168, ч. 2
ст. 165,  ч. 2 ст. 172 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
         1960 р. із застосуванням ст.
44 КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
           на   шість   років   позбавлення   волі   у
виправно-трудовій  колонії  загального режиму з конфіскацією майна
та з позбавленням права займати посади начальників або  керівників
підприємств,  організацій  чи  їх структурних підрозділів на п'ять
років.

     А. засуджено  за  те,  що  вона,  працюючи  начальником  ЖЕО,
одержувала хабарі за прописку,  зловживала службовим становищем та
вчиняла службові підлоги.

     Постановою судді  апеляційного суду Миколаївської області від
21 листопада 2001 р.  при приведенні  вироку  у  відповідність  із
новим  КК,  який  набрав  чинності  1 вересня того ж року,  дії А.
перекваліфіковано з ч.  3 ст.  168 і ч.  2 ст.  165 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
        
1960 р.  відповідно на ч.  3 ст. 368 і ч. 2 ст. 364 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
        
2001 р. Призначене судом покарання залишено без зміни.

     У скарзі засуджена А., посилаючись на неправильність внесених
судом змін у частині засудження за ст.  165 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
          та  на
невнесення змін у кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 172 КК, порушила
питання про скасування постанови.

     Перевіривши матеріали   справи   та  обговоривши  наведені  у
касаційній  скарзі  доводи,  колегія  суддів  судової   палати   з
кримінальних  справ  Верховного  Суду України дійшла висновку,  що
скарга підлягає частковому задоволенню.

     Як убачається  зі  змісту  ч.  3  ст.  409  КПК  ( 1003-05 ) (1003-05)
        ,
питання,  пов'язані з приведенням вироку у відповідність із  новим
законом,   вирішуються   судом   за  місцем  відбування  покарання
засудженим.  У справі встановлено,  що  А.  відбуває  покарання  в
місцях  позбавлення  волі,  проте  вирок приведено у відповідність
постановою судді того суду, який його постановив.

     Крім того,  відповідно  до  п.  21 "Прикінцевих та перехідних
положень" КК ( 2341-14 ) (2341-14)
         2001 р. ці питання розглядаються судом за
поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора  та
за їх участю. Але таких подань у справі немає.

     Згідно з  вимогами  ч.  2  ст.  411  КПК  ( 1003-05  ) (1003-05)
        ,  яка
регламентує порядок вирішення  питань,  пов'язаних  із  виконанням
вироку, в судове засідання, як правило, викликається засуджений, а
за його клопотанням - і захисник.  Проте,  як видно  з  матеріалів
справи,  А. взагалі не було повідомлено про розгляд справи в суді.
За таких обставин постанову не можна визнати обгрунтованою, а тому
вона підлягає скасуванню.

     З урахуванням наведеного  колегія  суддів  судової  палати  з
кримінальних  справ  Верховного  Суду України скаргу засудженої А.
задовольнила   частково,   постанову   судді   апеляційного   суду
Миколаївської  області  від  21  листопада  2001  р.  скасувала  і
направила справу на новий судовий розгляд.

 "Вісник Верховного Суду України",

 N 5, вересень - жовтень, 2002 р.