КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 19.02.2002
м. Київ
(Витяг)
Вироком судової палати з кримінальних справ апеляційного суду
Дніпропетровської області від 23 жовтня 2001 р. засуджено:
І. - за пунктами "а", "г", "ж", "з", "і" ст. 93 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за
ч. 3 ст. 142 КК - на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією
майна, за ст. 304 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
(в редакції 2001 р.) - на два
роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42
КК йому остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення
волі з конфіскацією майна;
С. і П. - кожного за пунктами "а", "г", "ж", "з", "і" ст. 93
КК на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3
ст. 142 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
- на дев'ять років позбавлення волі з
конфіскацією майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК
кожному остаточно визначено десять років позбавлення волі з
конфіскацією майна;
А. - за пунктами "а", "г", "ж", "з", "і" ст. 93 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією
майна, за ч. 3 ст. 142 КК - на вісім років позбавлення волі з
конфіскацією майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК
йому остаточно визначено дев'ять років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
Постановлено стягнути солідарно із засуджених на користь
потерпілих: Р. Л. - 550 грн. на відшкодування майнової, 50 тис.
грн. - моральної шкоди і 1 тис. 239 грн. 99 коп. - витрат на
поховання; Ч. - 840 грн. на відшкодування майнової та 20 тис. грн.
- моральної шкоди, а також із кожного по 171 грн. 23 коп. судових
витрат у доход держави.
І., С., П. та А. визнано винними у вчиненні таких злочинів.
У середині січня 2001 р. І., дізнавшись від неповнолітньої А.
про те, що сім'я Р. є заможною, вирішив учинити розбійний напад і
вбивство з корисливих мотивів її членів. Він розробив план дій і
втягнув у злочинну діяльність неповнолітніх С., П. та А. Всі вони
заздалегідь домовилися про вчинення злочину, розподілили між собою
ролі.
25 січня 2001 р. о 21-й годині, перебуваючи в стані
алкогольного сп'яніння, узгодивши план дій та взявши із собою
кухонний ніж, вони прийшли до будинку, в якому проживала сім'я Р.
Діючи за попередньою домовленістю, А. викликала з будинку Р.
О. і залишилася з П. спостерігати за навколишньою обстановкою, а
І. та С. напали на Р. О. При цьому І. почав душити потерпілу й
вимагав, щоб С. убив її. Виконуючи цю вимогу, останній завдав Р.
О. декілька ударів ножем у шию, заподіявши рану з ушкодженням
трахеї, стравоходу, великих судин, від якої сталася смерть
потерпілої.
Після цього І., С., П. та А. проникли в будинок, де напали на
Р. В. Спочатку І., С. та П. завдали потерпілому множинні удари
руками й ногами, а потім П., на вимогу І., один раз ударив Р. В.
ножем у спину, а С. завдав йому множинні удари ножем у груди й
живіт, від яких сталася смерть потерпілого. А. в цей час збирала в
будинку гроші та інші речі.
Внаслідок розбійного нападу та вбивства зазначених осіб вони
заволоділи їх майном на загальну суму 4 тис. 170 грн., а щоб
приховати вчинені злочини, вирішили вбити й малолітнього Ч., який
перебував у будинку. З цією метою І. стягнув його з ліжка і почав
душити руками, П. - подушкою, а С. завдав декілька ударів ножем у
груди, від яких сталася його смерть.
Заволодівши майном, усі четверо зникли з місця події.
Перевіривши доводи касаційних скарг, в яких порушено питання
про скасування вироку в частині засудження І., П. та А. за ст. 93
КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, матеріали справи і заслухавши пояснення засуджених
І. та П., захисників і потерпілої Р. Л., думку прокурора, колегія
суддів скасувала вирок з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 87-1 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
повне фіксування
судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших
технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника
розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Як видно з матеріалів справи, у підготовчій частині судового
засідання таке клопотання заявив підсудний І. Однак суд своєю
ухвалою відмовив у його задоволенні, мотивуючи це відсутністю в
суді звукозаписуючої апаратури та інших технічних засобів, а також
тим, що секретар веде протокол судового засідання, з яким І. буде
надано можливість ознайомитися.
Таке рішення суду є незаконним, оскільки суперечить вимогам
ст. 87-1 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
і порушує одну з основних засад
судочинства, встановлених ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Відсутність у суді звукозаписуючої апаратури чи
інших технічних засобів для фіксації перебігу судового процесу, а
також ведення протоколу судового засідання, на що послався суд, не
можуть бути підставами для відмови у задоволенні клопотання І.,
оскільки чинним законодавством не передбачено винятків із вимог
названих правових норм.
Таким чином, розглянувши справу без фіксування судового
процесу технічними засобами, яке було обов'язковим, суд допустив
істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке
відповідно до п. 10 ст. 370 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
тягне за собою
скасування вироку та повернення справи на новий розгляд судом
першої інстанції.
Під час цього розгляду суду необхідно усунути допущене
порушення закону, а також перевірити інші доводи, викладені в
касаційних скаргах.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційні скарги
захисників, засуджених І. та П. задовольнила частково. Вирок
судової палати з кримінальних справ апеляційного суду
Дніпропетровської області від 23 жовтня 2001 р. щодо І., П. і А.
за касаційними скаргами, а щодо С. - у порядку, передбаченому ст.
365 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
, скасувала і повернула справу на новий судовий
розгляд.
Колегія суддів також постановила окрему ухвалу, якою звернено
увагу Міністра юстиції України на незадовільний стан
матеріально-технічного забезпечення апеляційного суду
Дніпропетровської області для вжиття відповідних заходів.
"Вісник Верховного Суду України", N 2, березень - квітень, 2002
р.