СУДОВА ПАЛАТА З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 19.12.2001
м. Київ
(Витяг)
Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат з
кримінальних справ і військової розглянув клопотання засудженого
С. про перегляд кримінальної справи в порядку виключного
провадження, внесене на розгляд палат за поданням п'яти суддів
Верховного Суду України.
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 15
листопада 2000 р. С. засуджено за ч. 3 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на
три роки позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 89 КК
- на вісім років позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
за сукупністю злочинів йому
визначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 43 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
до цього покарання
частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і
остаточно визначено вісім років і шість місяців позбавлення волі з
конфіскацією майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Чернігівського
обласного суду від 14 грудня 2000 р. вирок залишено без зміни.
За вироком суду С. визнано винним і засуджено за те, що він
26 лютого 2000 р. проник через огорожу на охоронювану територію
зернотоку КСП "Промінь", звідки таємно викрав деталі, вузли
деталей і двигуни від зерносушильних комплексів КЗС10 та КЗС-20 на
загальну суму 3 тис. 780 грн. При цьому КЗС-20 було повністю
розукомплектовано, чим КСП було заподіяно особливо велику шкоду на
суму 21 тис. грн.
У клопотанні засудженого поряд з іншими питаннями, що не
підлягають розгляду в порядку виключного провадження, порушено
питання про зміну судових рішень у частині кваліфікації його дій у
зв'язку з неправильним застосуванням закону. Про це йдеться і в
поданні суддів.
Розглянувши клопотання, судові палати дійшли висновку про
необхідність задовольнити його частково з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи, висновок
про доведеність винності С. у вчиненні злочинів грунтується на
наявних у справі доказах, зокрема показаннях самого С., який
визнав крадіжку двигунів, інших вузлів та деталей, а також
показаннях свідків Г., Л., К., даних огляду місця вчинення
злочину, відтворення обстановки й обставин події, акта обстеження
комплексу КЗС-20, інших доказах.
Дії С. за ч. 3 ст. 81 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
кваліфіковано правильно.
Проте кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 89 КК є невірною.
Зі змісту ч. 3 ст. 89 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
вбачається, що
відповідальність за цим законом наставала лише у випадку, коли
умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна,
що завдало особливо великої шкоди, вчинене шляхом підпалу або
іншим загальнонебезпечним способом. Суд, правильно встановивши, що
С. своїми діями заподіяв КСП особливо велику шкоду, не звернув
уваги на те, що ці дії не були пов'язані з таким способом, хоча
він є обов'язковою ознакою при кваліфікації дій за ч. 3 ст. 89 КК.
Тому в цій частині дії засудженого слід було кваліфікувати за ч. 1
зазначеної статті.
Крім того, С. засуджено за крадіжку колективного майна з
проникненням у сховище. Оскільки КК 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
за цей
злочин передбачено більш м'яке покарання, то судові рішення згідно
з вимогами ст. 5 його "Прикінцевих та перехідних положень"
необхідно привести у відповідність із цим Кодексом.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 404-4, 400-10
КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
, Верховний Суд України клопотання засудженого С.
задовольнив частково: вирок Менського районного суду Чернігівської
області від 15 листопада 2000 р. та ухвалу судової колегії в
кримінальних справах Чернігівського обласного суду від 14 грудня
2000 р. щодо С. змінив, перекваліфікував його дії з ч. 3 на ч. 1
ст. 89 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
(в редакції 1960 р.) та призначив за цим
законом один рік позбавлення волі. У решті ці ж судові рішення
привів у відповідність із КК 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
,
перекваліфікувавши дії С. із ч. 3 ст. 81 КК 1960 р. на ч. 3 ст.
185 КК 2001 р. та призначивши за останнім законом покарання у
вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
за сукупністю
злочинів С. визначено три роки позбавлення волі, а згідно зі ст.
43 КК 1960 р. за сукупністю вироків - три роки шість місяців
позбавлення волі.
"Вісник Верховного Суду України", N 2, березень - квітень, 2002
р.