ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 від 02.06.2000

                             (Витяг)

     Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької  області  від
18 серпня 1999 р.  Ч.  засуджено за ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
         на
один рік позбавлення волі.  На підставі п. "ж" ст. 1 Закону від 16
липня 1999  р.  "Про  амністію"  ( 1005-14  ) (1005-14)
          його від покарання
звільнено. За ч. 2 ст. 194 КК Ч. виправдано.

     За вироком суду Ч.  визнано винним у тому,  що він біля воріт
вантажно-пасажирського відділу  "Доманово"  митного поста  "Ратне"
Волинської  митниці  придбав  у  не  встановленої  слідством особи
чистий бланк митної декларації  форми  МД-7,  власноручно  вніс  у
нього  неправдиві  дані  про  ввезення  ним  на  територію України
легкового  автомобіля  "Фольксваген-Гольф"  і  віддав   підроблену
декларацію тій же особі, яка завірила її підробленою печаткою.

     Цю декларацію  Ч.  пред'явив  у   ході   митного   оформлення
автомобіля у Вадул-Сіретській митниці.

     У касаційному порядку справа не розглядалася.

     Ухвалою судової  колегії  в  кримінальних  справах Верховного
Суду України      від 14 січня 2000 р.                      за  протестом
заступника  Голови  цього суду вирок щодо Ч.  скасовано,  а справу
закрито на підставі п.  2 ст.  6 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
         за відсутністю  в
його діях складу злочину.

     Заступник Генерального  прокурора  України порушив у протесті
питання про скасування  цієї  ухвали.  Заслухавши  доповідь  судді
Верховного  Суду  України,  міркування  прокурора,  який підтримав
протест,  перевіривши матеріали  справи,  Пленум  Верховного  Суду
України  визнав,  що  протест  задоволенню  не  підлягає  з  таких
підстав.

     Висновок суду  наглядової інстанції про відсутність у діях Ч.
складу злочину,  передбаченого  ч.  1  ст.  194  КК  ( 2002-05 ) (2002-05)
        ,
грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

     Зазначеною нормою     закону     передбачено      кримінальну
відповідальність за підробку лише такого документа, який видається
державними   або   громадськими   підприємством,   установою    чи
організацією і який надає права або звільняє від обов'язків.

     Установлено, що  митна  декларація,  яку  Ч.  пред'явив   при
перетинанні кордону, митницею йому не видавалася.

     Як вбачається з матеріалів  справи  і  вироку  суду,  Ч.  при
вивезенні до Румунії автомобіля,  який він раніше ввіз в Україну і
строк вивезення якого збіг,  щоб уникнути відповідальності за  це,
придбав  чистий  бланк  декларації і вніс у нього неправдиві дані,
зменшивши строк перебування автомобіля в Україні.  Тим  самим  він
фактично зазначив тільки про свій намір вивезти автомобіль.  Митні
ж органи повинні були  проконтролювати  лише  своєчасне  виконання
зобов'язання  про  зворотне  вивезення транспортного засобу,  що і
зробили, виявивши при цьому підробку.

     Таким чином,  пред'явивши  на митному кордоні документ,  який
містив неправдиві дані, Ч. порушив лише митні правила, за що і мав
нести відповідальність.

     За таких обставин митну декларацію  не  можна  визнати  таким
документом, за підробку якого, як стверджується в протесті, настає
відповідальність за ст. 194 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
        .

     Отже, судова  колегія  в кримінальних справах Верховного Суду
України обгрунтовано скасувала вирок щодо Ч.,  а справу закрила за
відсутністю в його діях складу злочину.

     Тому Пленум  Верховного  Суду  України   протест   заступника
Генерального прокурора України залишив без задоволення.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.